Наддністрянських говір

Наддністрянських говір (9) Наддністрянських говір, також Опільський говір, галицький говір - один з архаїчних говірок галицько-буковинської групи південно-західного наріччя. Поширений в верхів`ях річки Дністер (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області), окремі Наддністрянською говори що функціонують на території сучасної Польщі.
Значною мірою накладається на історичну територію Східної Галичини.
Ареал поширення і кордони
Ареал наддністрянської діалекту (враховуючи також пасма перехідних говірок) з точки зору адміністративно-територіального поділу України складають:

чотирнадцять районів Львівської області:

Жовківський, Жидачівський, Золочівський, Перемишлянський, Городоцький, Пустомитівський, Миколаївський, Стрийський, південні частини Сокальського та Кам`янка-Бузького, західна частина Буського, північна частина Самбірського, півпічно-східна частина Дрогобицького, східна частина Яворівского-


чотирнадцять районів Тернопільської області:

Чортківський, Борщівський, Бережанський, Козівський, Підгаєцький, Тернопільський, Теребовлянський, Гусятинський, Монастириський, Бучацький, Заліщицький, південні частини Зборівського, Збаразького та Підволочіского-


дев`ять районів Івано-Франківської області:

Рогатинський, Галицький, Калуський, Тлумацький, Тисменицький, північні частини Долинського, Рожнятівського, Богородчанського, Надвірнянського.



Крім того, наддністрянських говір поширений також і на території кількох повітів Польщі. Межі смуги наддністрянської діалекту, яка врізається в мовну територію польської мови, можна позначити так: від річки Смолінки на півдні - до річки Річиці на півночі. Межі між наддністрянських говірками і Надсянський на півдні і на заході і з волинськими на півночі досить нечіткі. Це територія північно-західної частини Перемишльського воєвідства (околиці Горинці, Чешанова, Верхрата, Нароль) і північно-західна частина Замойського воєводстві (околиці Корнєв, Гребенному, Любич, Белжця і південний схід від м Томашова Любельського, включаючи околиці Вербиця, Махно до г . Річиці - це північні межі наддністрянських говірок на території сучасної Польщі. Так що сюди відносяться села, що знаходяться в сучасних ґмінах Горінець, Чешанів і Нароль Перемишльського воєводства і на території гміни Любича-Королівська, Ярчів і ча тично Вільгівок Замойського воєводстві.
Кордони з Надсянський говором
Ізоглоси II-го тому «Атласу української мови» (АУМ) свідчать про те, що на заході межа наддністрянської говірки проходить умовною лінією через населені пункти: Немирів - Яворів - Мостиська - Добромиль і об`єднує його з надсянсьськіми говіркою.
Наддністрянських говір від Надсянський відмежовується Ізоглоса явищ (першими при протиставленні подаються риси наддністрянської говірки, другими - Надсянський):

голосний звук на місці давнього и після губних приголосних: і (б і до, м и ш в і, м и) - и, що зберігає стародавню вимова, відмінну від і (б и до, м и ш, в и, м и) і і і до, м и ш в і, м и) -
вимова кореневого гласного в дієслівних формах було б в ла - б и ла і б і а-
вимова звукосполучення ги: г інут, воро ги, плу ги - ги нути, воро ги, плу ги
голосні звуки про або е після шиплячих приголосних: ш е Стий, вч е ра - ш про Стий, вч про ра-
звукова будова іменника хлопець: пар в пліч - пар і бок-
звукова будова іменника брови: бр про ви - бр і ви-
звукова будова іменника комір: кому н ір - воротнік-
звукова будова слів дзвін, дзвінкий: виклики ін., викл інки - з він, з венком-
звукова будова дієслівної форми цвіте: ц вите - до Уїтні і до вини (Про жито) -
форма орудного відмінка однини іменників і займенників жіночого роду: голів ой, землі нею, сол нею, т й, н нею і голів ів, землі ів, сол ів, т ів, н ів - глав ом, землі ем, сол ем, т ом, н ем-
форма давального відмінка однини іменників IV відміни з суфіксом-ат - (- ят-): Лош ету, тел ету і Лош етю, тел етю - Лош ати, тел пам`яті-
форма називного відмінка множини іменників II відміни чоловічого роду з основою на приголосні к, х: вовк і, хлопці і, співак і, пастух і - вовк і, хлопці і, співак і, пастух и-
форма називного відмінка однини прикметників середнього роду: багатий е, борг е - багатий е, борг ое-
форма називного відмінка множини прикметників: добрий і, файн і - добрий ії, файн ии-
форма називного відмінка множини присвійних прикметників: материнський і, По батькові і - материнський і, По батькові и-
частка нехай: нехай і ній - няй і ній-
вживання слів:

для позначення обичайки в ситі: обичайка - каблук і облук-
рубля до воза: рубль - павус-
весни: весна - овраг-
веселки: дуга і веселка - полоса-
райкають (про жаб): райкают і ріхкают - рехкают.



Кордони з бойківському говором
Кордон між наддністрянських і бойківському говорами проходить трохи південніше лінії, що проходить через населені пункти: Добромиль - Старий Самбір - Борислав - Болехів - Долина - Надвірна.
Наддністрянських говір від бойківського відмежовується Ізоглоса явищ (першими при протиставленні подаються риси наддністрянської говірки, другими - бойківські):

вимова голосного звуку на місці виділеного ятя після губних приголосних: в и ра, н и р і в є ра, н є г - в і ра, н і г-
наявність приставного голосного в дієслові іржати: іржати і і іржати - і ржать-
голосний звук на місці давнього виділеному носового e після передньоязіковіми приголосних: ж `є ти, д є кувати, т е шко і вз ьи ти, д ьи кувати, т ьи шко - вз я ти, д я кувати, Стаття шко-
голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового e після передньоязіковіми приголосних: дес і ть, міс і боєць - дес я ть, міс я боец-
голосний звук на місці давнього виділеному носового e після шиплячих приголосних: щ і ст тобто, щ є ст є і щ і ст є - щ а ст я-
голосний звук на місці давнього носового e після приголосного р: запр є жу і запр ьи жу - запр я жу-
голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового e в іменнику пам`ять: пам`ять ні ть, пам ть, пам`ятник НЕ ть і пам ні ть, памн ьи ть - пам ня ть, пам ` я ть-
голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового e в чисельнику дев`ять: дів ть - дев ` я ть-
голосний звук на місці давнього носового e в кінцевому ударного складу: Ягн є і Ягн ьи - Ягн я-
голосний звук на місці а в кінцевому відкритому складі після шиплячих: саж і, саж є і саж ьи - саж а-
звукова будова іменника сльоза: сл ьо за - сл і за-
твердий або м`який приголосний г в кінці слів: звір, косар, гончар, пастух - звір ь, косар ь, гончар ь, пастир т-
голосний звук у закінченні називного відмінка однини іменників і відміни м`якої групи: квасоля і квасоля є і квасоля ьи - квасоля я-
голосний звук у закінченні називного відмінка однини іменників середнього роду типу насіння насіння і, камін і, пір і, подвір`я `й- насіння тобто, камін тобто, пір є, подвір`я є і насіння ьи, камін ьи, пір ьи, подвір`я ьи - насіння я, камін я пір я, подвір`я я-
форми називного і давального відмінків збірного іменника брати: брат і і брат ьи - брат я- брат ьом - брат им-
форма орудного відмінка множини іменника гість: гост ЕМА і гост Іма - гост ями і гост ями-
форма називного відмінка числівника дев`яностих: девьідесет і девідесет - девьядесят і девядесят-
форма 1-ї особи множини дієслів теперішнього часу: робимо, ходимо, несемо і робимо, ходимо, несемо - робимо, ходимо, несе і робимо, ходимо, несем-
частка ся: сі - ся-
словосполучення на кшталт вище батька: вище батька-вище ніж батько і вище як батько - вище батька-
словосполучення йти додому: йти додому - йти будинків і йти додому-
вживання слів для позначення:

рубля до воза: рубль - павус, ПАУСІ і паузи
грудей коня: перса, перста і грудниця - груди і грудніца-
ловити: ловити і лапати - имати і ловити.



Межі з гуцульським говором
Приблизно лінією Надвірна - Коломия наддністрянських діалект межує з гуцульськими говірками. Ю. Гошко, наводячи межу між наддністрянських і гуцульським говорами, продовжує її від Перегінська через Надвірну і далі в Коломию. Наддністрянських говір від гуцульського відділяється особливостями (першими подаються риси наддністрянської говірки, другими - гуцульського):

голосний звук на місці давнього ятя в іменнику відро: в і дро - відро і в і дро-
голосний звук на місці давнього е в іменнику попіл: поп розділ - поп і л і поп і л-
форма 1-ї особи однини теперішнього часу дієслів II дієвідміни: хо `дж у, бу дж в, сі дж в і сі дж у - хо ж у, бу ж в, сі ж в і з і жу-


форма 1-ї особи множини теперішнього часу дієслів II дієвідміни: ходимо, робимо і ходимо, робимо - ходимо, делаем-
вживання слів для позначення:

шматка хліба: Горбушка і цілушку - окроец-
яструба: Ястриб і яструб - килимки і ястреб-
вигуків, якими відганяють коней: а-куш - поехал-
вигуків, якими кличуть овець: бір-бір - тпр-тпр-
вигуків, якими кличуть свиней: Куц-Куц і кцьо-кцьо - цонь-цонь і мательской-ності.



Кордони з Покутсько-Буковинські говором
Межі з подільським говором
На сході річкою Збруч наддністрянських говір межує з Подільським.
Наддністрянських говір від подільського відмежовується Ізоглоса явищ (першими при протиставленні подаються риси наддністрянської говірки, другими - подільського):

голосний звук на місці давнього ятя в іменнику відро: в і дро - в і дро-
наявність і відсутність приставного голосного звуку в дієслові іржати: і іржати - іржати і і ржать-
голосні звуки про і е після шиплячих приголосних: ш про Стий, вч в ра - ш е Стий, вч е ра-
голосні звуки на місці давнього носового e в чисельнику десять: дес я ть і дес і ть - дес і ть-
голосні звуки на місці давнього носового e в кінцевому складі: Ягн я Ягн є-
перехід голосного а після м`яких приголосних в е і і: квасоля я квасоля е і квасоля и-
звукова будова іменника цвях: цьв я х - цьв и х і цьв е х-
звукова будова іменника кочерга: до про цюба і до про цюба - до а цюба-
звукова будова іменника зозуля: з в Зул я і з а Зул я з а Зул є і з а Зул и-
звукова будова іменника золото: з про лото - золото і з про лото-
звукова будова іменника війт: ві `і т - вет-
звукова будова дієслова мандрувати: в андрувати г андрувати-
звукова будова іменника граната: г раната - г раната-
звукова будова іменника гадюка: гадю до а - гадю г а (З проривним другого г) і гадю до а-
словообразовательная будова іменників - назв листя картоплі, буряка: картоплини, бараболіня, бурачіня - бараболянка, бурачанка-
форма орудного відмінка множніни іменника гість: гостями і гостями і гостями - держтемі і гостіма-
форма називного відмінка складених числівників: два з половиною, три з половиною - півтретя, три з половіной-
форма називного відмінка числівника дев`яностих: дев`яносто і Девін - девьядесет, девьідесет, деведесет-
форма називного відмінка числівника двісті, двісті і двісті - деіст-
форми 1-й і 2-ї особи однини теперішнього часу від дієслова лити: ляю, ляеш - лей, лееш-
особисті форми дієслів II дієвідміни теперішнього часу з основою на губній приголосний: люблять, ловлять - любьять, ловьять-
союз що: що - ж і шо-
союз щоб: шоб - жеби і жіби-
поширення словосполучень: взяв ножа, перекинув воза і взяв ножа, перекинув віз - взев ніж, перекинув виз-
поширення конструкцій: у хлопця немає грошей - хлопець не має грошей і у хлопців немає грошей-
вживання слів:

для позначення будівлі для домашніх тварин: хлів і волок - конюшня-
кварти пити воду: кварта - горні і банячок-
скатертини: скатертину і скатертину - скатерть-
вози для зерна, картоплі: безтарку - гара-
веселки: веселка - дуга-
господині: господиня і господиня - пані і господиня
вагітної жінки: збережена, груба і вагітна - груба і беременна-
короткозорого людини: короткозорий і короткозорий - блізорукій-
почекати: почекати і почекати - подождать-
захворіти: захворіти і захворіти - заболеть-
квакають (про жаб): квакають - рахкают-
вигуки, якими кличуть коней: ксьов-ксьов і цонь-цонь - Цись-цева.



Межі з волинським говором
Генезис наддністрянської говірки
За своїм місцем і значенням в системі південно-західних діалектів наддністрянських говір є основним, найбільшим за терітгл поширення і впливовим серед південно-західного наріччя, впливав на суміжні бойківських, Надсянський, волинські та буковинські говірки
Щодо походження наддністрянської говірки в українській діалектології існують різні думки, проте щодо походження наддністрянської говірки на сьогодні відсутні спеціальні дослідження.
Однією з поширених думок про генезис наддністрянської діалекту є твердження про те, що цей говір - це власне ареал підплітовіх і грунтових безкурганних могильників X-XIII століття, який колись був заселений дулібами. Досліджуваний говір історично пов`язаний з діалектом племінного союзу дулібів.
Іншої думки з цього дотримувався Гаврило Шило: «... порівняння наддністрянських говірок з подільськими призводить ... на думку, що як предками подолян, так і предками придністровців ... були уличі Племінний діалект уличів ліг ... в основу і подільських, і наддністрянських говірок».
На думку вчених, територія північного Прикарпаття в доісторичні часи заселялася величезним союзом білих хорватів. Це плем`я займало територію від Західного Бугу і верхів`їв Пруту і Серету на сході до річки Ніси і верхів`їв Лаби. Броніслав Кобилянський зазначає: «... численні південноруські племена уличів і тиверців жили до кінця X ст. між Дністром і Прутом і Дністром і Південним Бугом до Чорного моря і гирла Дунаю. На півночі вони межували з прикарпатськими хорватами і дулібами ». В «Українському PCP» (1977) зазначено, що район Прикарпаття населяли племена Хорваі, які утворювали великий союз племен. Союз східних слов`ян розпався близько XII в. Оскільки до території північного Прикарпаття входять нинішні Львівська, частина Тернопільської області, слід, що предками сучасних носіїв наддністрянської говірки були білі хорвати, а не уличі. Останні жили в нижньому Придніпров`ї, Побужжі і на берегах Чорного моря. На думку вчених, під тиском печенігів уличі відійшли на північ [32, с.26]. Крім того, як зазначає Ф. Жилко, сусідами дулібів на півдні були хорвати, які жили басейні верхнього Дністра і на Підкарпатті.
Таких же поглядів дотримується і історик Лев Войтович, який то, що після переселення частини хорватів у Паннонію і Далмацію, решта хорватських племен в IX-Х ст. розташувалася від середньої течії Дністра на сході до верхньої течії Вісли і Лаби на заході. У IX ст. хорватські землі по річку Стрий були складовими держави Святоплука Моравського, а в кінці X ст. карпатські хорвати вздовж Дністра і Сяну були приєднані до Русі Володимиром Святославичем. Отже, в середині X ст. Біла Хорватія простяглася від витоків Вісли через басейн Сяну де до середньої течії Дністра і верхньої течії Пруту.
Слід погодитися з Г. Шилом, що предками подолян були уличі. Це підтверджують також і літописні свідчення: «По Дн? Стру, прис? Дяху до Дунаєва ... оли до моря ...» (Лаврентіївський літопис), «по Бугу і по Дн? Епру і прис? Дяху до Дунаєва ... оли до моря» (Іпатіївський літопис) - жило плем`я уличів. Новгородський літопис розповідає про переселення уличів: «і б? Ша з? Дяще Угліц? по Дн? пру в`нізь ... ».
Однак не можна погодитися з однозначним твердженням Г. Шило про те, що подільські говірки в своїй основі є нічим іншим, як наддністрянських типом говірок з деякими лише рисами південноволінського говірки і південно-східного наріччя [306, с.186]. Не погоджується з такою думкою Гаврила Шила також і Олекса Горбач [77]. Наддністрянських і подільський діалекти - це дві окремі самостійні системи, які мають свої характерні особливості і ознаки. Наддністрянських діалект від подільського відмежовують численні лексичні Ізоглоса.
Ареал наддністрянської говірки в минулому
Територія наддністрянської діалекту визначилася в межах Звенигородської землі (VIII - X століття), пізніше - Звенигородського князівства (XI-XIII століття), а потім - Львівської землі (XV-XVHI століття). Залежно від різних факторів історії, на території наддністрянської діалекту відбувалися інтенсивні афронтальні контакти різних діалектних елементів і фронтальні контакти з сусідніми волинським, подільським, бойківському і покутський говорами.
Належність ареалу наддністрянської діалекту протягом кількох століть до території Руського воєводства позначилася на зміщенні його ізоглос в сторону регіону бойківського діалекту, а також і в південно-східному напрямку покутського говору. Саме тому його межа з бойківському говором дуже невиразна. Бойківські локальні опозиції під час відходять на південь під тиском наддністрянської діалекту.
Так, Дмитро Бандрівський у праці про говірки колишнього Підбузького району Львівської області, що належать до північної частини бойківського діалекгу, робить переконливий висновок про їх фонетичні особливості: «... фонетична система говірок Підбузького району як і суміжних підкарпатських районів, втрачає фонетичних рис бойків ських говірок і наближається до фонетичної системи наддністрянська говорив ». Про те, що Наддністрянською говори відчутно впливають на бойківські, свідчать численні наддністрянська-бойківські лексико-семантичні Ізоглоса. За попередніми підрахунками, понад 30% наддністрянських лексем відомі бойківському говір.
Коли ареал наддністрянської діалекту сильніше виявлявся на південному сході (в басейні Дністра в напрямку Покутсько-буковинського говору). На території Покуття він поширився до бар`єру мовного спілкування - північного кордону Молдавського князівства, а тепер - північного кордону буковинського говору.
Політичний кордон, що існував між Волинню і Галичиною, залишив відчутні сліди в мові населення цих земель
фонетика



До фонетичних рис наддністрянської говірки належать:

шестіфонемна структура виділеному вокализма:


варіювання ненаголошеного вокалізму залежно від ступеня протиставлення фонем [о]: [у], [е]: [і], [і]: [і] і від особливостей кожного говірки:

перший тип є самим распространенним-

перехід а (з * a * e) після м`яких (або колишніх м`яких) згодних в е, і, и (гарьічій, дьeкувати, сaжьі) в окремих говірках цей перехід здійснюється тільки під удареніем-
УКАН (до в ліхaти, бжулa, скoру) -
зміна ненаголошеного голосного е в і (и) після м`якого приголосного (спeчьіна, тіхьі `тихий`) -




наявність протетичними приголосного в (ў) перед батьком, в і і (г (смірeга, гадьyга) -
ф (фаліти, фoрій, фiра) -
неоднаковий розвиток древніх з`єднань tr`t як-ір (кирниця), - ри (крівaвій, дрівa), - ро (брoви) -


втрата довготи м`якими приголосними у формах іменників с. м (жікьe, НАСIННЯ) -
втрата м`якості ц `в кін. слова (хлoпіц, жнець) -
нерегулярний розвиток окремих древніх голосних - * egt; в (дьурa `діра`), * egt; і (відрo), * оgt; а (зазyльа), звукосполук лн в л, н: (мeлнікgt; мeл: ик, мeн: ик), рН в РЛ (терніцьаgt; Терлиці) -
в ряді говірок кінцеві г, і ослаблені, зникають (порі `поріг`, сні `сніг`, гроші `грошей`, ті гaрні Стій хорошою `) -
вимові м`яких приголосних з `, з`, ц `, дз` властивий більший ступінь м`якості, ніж в ін. діалектах і літературній мові.

Наголос в Н. р дінаміческое- особливістю є наявність пароксітонового наголоси займенників (мoго, твoго), дієслів 1-ї чол. II діевідм. (Хoджу, прoшу, зрідка - сиджу, лeчу), деяких іменників (трyна, кочeрга), а також подвійного наголоси дієслів (пiду - підy, пiде - підe, пiдемо - підeмо і ін.).
Граматика і словотвір



Специфіку Н. р в граматиці творить набір закінчень і засобів формоутворення словозмін. частин мови, зокрема

закінчення іменників:

ж. м в ор. в. ОДН. -Оў, -еў, зрідка-му, -ємо (зеімлeў, душeў, головoў, ногoм, сoлем), в рід. в. ОДН. -І (рьіли, зеімли, нoчи, любoви), в рід. в. мн. -Іў, зрідка-уў (бабіў, козьіў, козуў) -
ч. р - в дав. в. ОДН. з основами на твердий приголосний-ови (брaтови), з основами на м`який приголосний-Еви, -ови (конeви, коньoви), в ор. в. ОДН. -ом, рідше-му (коньoм, дошчeм), в місць. в. ОДН. -І, -и (на дyбьі, в кьінци), в дав. в. мн. -ом, -ємо, -им (конiм, конeм. Коньoм), в ор. в. мн. Ами, -емі, -ема, -Іма (гостьами, гостьеми, гостьема, гостьіма), в місць. в. мн. -Ух (на зьатьoх- так само і множинні іменники - на грyдьох, на двeрох) -
с. м колишніх іменників t-основи - в рід. в. ОДН. - (Ат `) і, - (ат`) а, - (ат) а (тельaтьі, тельaтьа, тельaта), в дав. в. ОДН. - (Ао) в, (ат `) в, (ат) ове- в ор. в. ОДН. - (Ат `) ом, - (ат) Ом


в прикметників наявність стягнених форм в зв. в. ОДН. ч. г. (дoбри), дав. і місць. в. ОДН. ж. м (мoлоді `молодий`, так само - ад`єктивних займенники) - асимілятивну зміни при створенні форм вищого ступеня порівняння прикметників (молoч: а) -
в числівників - формальна структура числівників одeн. йідeн, йедeн, штирі, одінaйціт `(йедінaйцьік`) - форма ор. в. двумa- створення складених числівників за моделлю піўтретьa, піўчвертa, девйідесьeт `(девідесьек`), двiста і двaсто-
в займенниках - збереження стародавніх енклітічніх форм дав. в. ми `мені`, ти `тебе`- відмінкових форм - знахо. в. нeго `його`, ор. в. неў, тоў `нею`, `той`- вказівного займ. тамтoй `тот`-
в відмінювання: інфінітив на-або від дієслів з основою на заднеязичний приголосний (пeчи, стріхчи) формі 1-й і 2-й чол. ОДН. теп. ч .: льeйу, льeйіш, 3-й чол. ОДН. і мн. теп. ч. кінцевого т (хoдіт - хoдьат) паралельне вживання закінчень 1-й чол. мн. теп. ч.-мо і-м (несемо / несемо, хoдімо / хoдім) нульове закінчення 2-й чол. ОДН. теп. ч. атематичні дієслів (дас `, йіс` `даси`, `їж`) - паралельне створення форм 1-й чол. ОДН. Майбах. ч. бyду брaти і бyду браў, 1-й чол. ОДН. і мн. хв. ч. ходіў і ходіўйім, ходив, робили і робили-смо- форми умов. сп. за моделлю даў бим, даў біс.

Специфіка Н. р в словотворенні зумовлена:

наявністю локальних афіксів-травень, мак (глушмaй, глушмaк "глухий"), - кут (ліўкyт `лівша`), - уйемци (покрадуйeмци `крадькома`) -
функціональним посиленням окр. афіксів-позов (о) (льoніско, віўсіско `поле після льону, вівса`), - анк (а) (барабольанка `листя картоплі`), - ал `ник (копальнік` копач ").

лексика



Словник наддністрянських говірок - складна лексико-семантична система з чіткою внутрішньою структурою. У ньому лексико-семантичні групи об`єднуються у відносно великі за обсягом тематичні групи. Наприклад, тематична група «Одяг» має в своєму складі такі дещо менші лексико-семантичні групи, як: «Жіночий одяг», «Чоловічий одяг», «Дитячий одяг», «Літня одяг», «Зимовий одяг», «Верхній одяг» , «Нижній одяг», «Святковий одяг», «Щоденний одяг» і т. д.
С. Бичко в своєму дослідженні «Лексика наддністрянської говірки» виділив такі основні способи номінації лексики в цьому діалекті:

семантична деривації - плахта, верету, рядно-
афіксальних словотвір-обгортка, фарбан-
словоскладання - заячий холодок.

Поява вторинних номен зумовила дію метафори і метонімії (Скопец - «відро», скіпчік - «дійниця»).
Майже кожна тематична група наддністрянської діалектної лексики характеризується своїми типовими мотиваційними ознаками. Наприклад, в процесі номінації одягу і її елементів виділяються наступні з них: крій (ібунда - «довгий суконний плащ з капюшоном») - спосіб одягання (опанки - «накидка») - призначення (запаска - «фартух») - матеріал (Веренчук - «накидка із нефарбованого домотканого полотна»), стать (камікелка - «жіночий жилет», маріпарка - «чоловічий піджак»).
У наддністрянської говірці часто спостерігаються явища семантичних переходів і зсувів як в межах однієї говірки, так і в різних говорах. Наприклад, семема "садиба" в деяких говорах може реалізуватися лексемою грунт, в той же час остання в інших говірках представляється значенням `земля, яка належить до господарства ". Як видно, остання семема більш семантично ширше в порівнянні з першою.
У північній частині говорить немає семантичної диференціації в слові горішче. Зате в говорах Бережанщини семема `горище над будинком` маніфестується лексемою кишки, а семема `горище над хлівом` - горішче. Подібне бачимо і в семантичній структурі лексеми комору. В одних говірках вона може представляти сімей `мала кімната`, в інших бачимо звуження семантики в напрямку `мала комната`gt; `Спальня`gt; `Кухня` (Стрийщині Жидачівщини). Отже, діалектна наддністрянських лексичний матеріал є вдячним в плані виявлення динаміки лексико-семантичної системи. Є говори, де слово мисник має лише значення `шафа для тарілок`, але бувають випадки, коли це слово побутує з ширшим значенням - `шафа для посуду` без всякого семантичного маркування.
Частина діалектної наддністрянської лексики може маркуватися диференціацією за віком носіїв говірки. Так, для мови старшого покоління характерні слова марі1 нарком, креденца, соф `ит, софа, вуйю і стрийко, а мовлення молодшого покоління притаманні лексеми п` ід1жак, брфет, Стел `а, тап1чан, д` ад `ко.
Семантична система лексики наддністрянської говірки є від критої і поповнюється, перш за все, словами літературної мови, ал тивно вбирає вона в себе також іншомовні заімствованія- велика час і і на проаналізованої лексики вже відійшла в пасивний словниковий запас, вона притаманна сьогодні тільки мовлення дуже старшого покоління . Аналіз діалектної лексики Придністров`я виявив численну кількість ізоглос, що продовжуються в бойківському, волинському, буковинському, подільському, надсянському говорах. Зрозуміло, що існує величезна кількість загальних явищ, які фіксуються навіть в дис-тантніх з наддністрянських говорах. Про це свідчать відповідні діалектні словники, Атлас української мови.
Ареалогічних характеристика досліджуваної лексики дає підстави стверджувати, що діалектна словник наддністрянської говірки на сьогодні є чіткою і структуралізованою динамічної лексико-семантичною системою, а сам ареал діалекту відбиває певну тенденцію до розширення в напрямках бойківського і, почасти, волинського говорів (І. Матвіяс, Г. Шило, М. Онишкевич, С. Бевзенко).
етимологічні особливості
Переважна більшість лексем сягає общеславянский коренів, а частина з них поширена в східнослов`янських мовах (гора, стддола, будинок, сорочка, куйко). Поряд з цим, в лексиці досліджуваного говору побутує значна кількість іншомовних запозичень з інших мов, зокрема польської, німецької, словацької, угорської та ін. (Горбата, кантар, Сабаш, канта). Багато діалектного лексичного матеріалу в ареалогіч-ном аспекті наочно демонструє той факт, що наддністрянських діалект не є територіально цілісним і однорідним, а чітко членується на західну і східну (м Свічка - м Золочів), а також на північну і південну (середня течія р.Дністер) зони (наприклад, північній частині відома назва горішче «дах над житловим будинком», південній - кишка, західної - горище, східної - гора, п ід). Таку ж картину дають семеми `холодець`, `огорожа`, `садиба`, `приміщення для свиней`, `приміщення для курей` і багато інших. Чимала кількість проаналізованих лексем свідчить про те, що вони утворюють замкнуті Наддністрянською локализма (Гижко - `холодець ", каркік -` приміщення для свиней", кайдух - `байстрюк`, хаджай - "господар", попкета - `балакуча людина`, хала1май - `капелюх`, стренчіти - `умовляти` і ін.). Вони, як правило, не утворюють изоглосс в сусідніх контактних говірках. Є слова, що в наддністрянських говірках уживаються з одними значеннями, а в сусідніх говорах - з іншими. Це переважно стосується слів, що входять в тематичні групи «їжа, напої», «Одяг, взуття», «Меблі, домашні речі».
Історія виділення і дослідження
Історія виділення наддністрянської говірки
Вперше Наддністрянською говори, осередком яких є місто Галич виділив Яків Головацький 1848 г. на доповіді «Розправа в язици південно-російських та його наріч», а також в підручнику 1849 «Граматики руського язика». У вченого Наддністрянською говори разом з буковинськими і гуцульськими утворюють галицьке або Наддністрянською наріччя. Так як в той час докладне вивчення говірок української мови ще не почалося, Я. Головацький зміг представити лише схематичну характеристику українським говірок, а не окремий конкретних діалектів. Однак здійснений ним поділ український живої народної мови в цілому не суперечить сучасному члену ванню українського мовного континууму.
Олександр Потебня спеціально не займався проявом угруповання діалектів, а лише попутно вказав серед інших і на наддністрянських говір, за його термінологією - «галицький». Вчений пояснив творення в галицькому і взагалі південно-західних говорах закінчень орудного відмінка єдиного числа десятків, -ів.
Як сьогодні відзначають діалектолог, XIX в. ґрунтовним дослідженням діалектного членування української мови була праця Костя Михальчука «наріччя, поднаречія і говори Південної Росії в зв`язку з говірками Галичини», написана 1871 К. Михальчук наріччя і говори виділяв не тільки на основі суто мовних рис, але і враховував розміщення в минулому східнослов`янських племен, різні міграційні чинники пізніх часів, етнографічні відомості, топографічні особливості відповідної території і т.д. На першій лінгвістичній карті діалектної української мови К. Михальчук називає Галицьким то піднаріччя, яке входить в русинський наріччя. Межі наддністрянської діалекту, які подає вчений, майже збігаються з межами, окреслених на підставі сучасних новітніх показань. Кость Михальчук відмежовує досліджуваний говір від інших діалектів (подільсько-холмського, карпатського) умовною лінією приблизно між населеними пунктами Перемишль - Борислав - Долина, а далі на південь карпатським хребтом. Від Міхальчуковіх робіт відштовхуються дослідники і в сучасному вирішенні проблеми діалектного членування української мови.
Поклавши в основу лише одну фонетичну рису (різне відображення етимологічних о, е в історично нових закритих складах) Олександр Соболевський в роботі «Досвід російської диалектологией: 3. Малоросійської наріччя» поділив Українська мова на два піднаріччя: північнома-малоросійське і українсько-галицьке. В останньому піднаріччі вчений виділив і охарактеризував галицький, тобто Наддністрянських діалект.
Олексій Шахматов в дослідженні «До питання про утворення російських говірок» (1894 г.) найбільший в Галичині наддністрянських діалект називає «галицьким наріччям».
Агатангел Кримський та Олексій Шахматов в загальній розвідці «Нариси з історії української мови», аналізуючи, за їхньою термінологією, «западнорусские прислівники», вказали в основному на діалектні ознаки наддністрянської говірки: відділення частинки-сі, -ся (я ся бою), відмінності в наголос (ходжу, принесла), тверде-т-у 3-віч дієслів (Ходить), тверду відміну прикметників на-й (третій, третє, третє).
Іван Зілинський в роботі «Проба упорядкування українських говорів» (1914) в західному піднаріччі виділяє також і Наддністрянською говори, називаючи їх «Опілля говіркою». Вчений відокремлює цей говір умовною лінією, що проходить через населені пункти: Рава-Руська р Західний Буг - Золочів - Тернопіль - Теребовля - Чортків річки Дністер - Калуш - Болехів - Борислав - Самбір - Яворів Рава-Руська.
Розмежування наддністрянської діалекту І. Зілинський збігається, в основному, з сьогоднішнім визначенням ареалу цього говору. Однак нові дослідження свідчать про те, що говірки між річками Серет і Збруч Зілінський відносить до подільського діалекту невиправдано. Правда, зафіксований ряд ізоглос, які об`єднують подільський діалект і говір між річками Серет і Збруч. Однак існує одночасно чимало ізоглос, що розмежовують ці говірки (див. Розділ про кордон з подільським говором).
Поряд з волинським і буковинським говорами виділяє Опільський говір Кароль Дейна, приводячи одночасно чимало фонетичних ізоглос. На його думку, визначення діалектної Волинсько-Опілля межі обумовлено історичними кордонами різних часів. На сході Наддністрянською говори відокремлені від подільських густим пасмом ізоглос, що тягнуться вздовж р Збруча. Ці риси К. Дейна теж пов`язує з колишніми історичними кордонами.
Гавриїл Шило відзначає, що вже в XVI ст. існувала диференціація між південноволінськім і наддністрянських говорами. Як К. Дейна, так і Г. Шило говірки між Серетом і Збручем, які попередніми дослідниками зараховувалися до подільських, відносять до наддністрянських говірок. К. Дейна визначив кордон Опілля і подільських говірок, а також частково волинських та Опілля. Чітко визначається розмежування наддністрянської діалекту від суміжних Надсянський, Покутсько-буковинського, подільського і інший говорить південно-західного наріччя в спеціальних наукових монографіях і в сучасних посібниках з української діалектології.
Виділяється наддністрянських говір М. Наконечним в «Програмі української діалектології». Ф. Жилко також відрізняє в південно-західному діалекті Опільський діалект. Традиційно межі доліджуваного говірки визначаються в навчальних посібниках І. Дзендзелівський і І. Матвіяс.
Ярослав Рудницький в дослідженні «українська мова і його говори» наддністрянських говір на сході (на кордоні з подільським діалектом) обмежує річкою Серет. Територію між Серетом і Збручем відносить, за тодішньою традицією, до подільського говору.
Омелян Омецінській, виділяючи наддністрянських діалект з числа сусідніх говірок на півночі і на півдні, в роботі «Мова Тернопільщини» наводить істотні ознаки, які об`єднують досліджувані говірки в один діалект. Вчений також пише, що наддністрянських діалект тягнеться схід до річки Збруч, південна його межа проходить не по річці Дністер, а на північ від неї умовною лінією Скала - Тлусте - Язловець далі на захід. Північну межу з волинським говором визначає умовна лінія Броди - Залізці - Збараж-Підволочиськ.
Історія дослідження наддністрянської говірки
Історія вивчення наддністрянської говірки бере початок 1848 року, коли професор Львівського університету Яків Головацький прочитав доповідь «Розправа в язици південноруських і про його наріч», в якій багато уваги приділив сучасному наддністрянської діалекту (за термінологією Я. Головацького, галицькому чи наддністрянської наріччя ") Яків Головацький до ареалу наддністрянської говірки зараховував територію від верхів`їв річок Лімниці та Бистриці, Чорногори до річок Стрипи, Липи і вершин Гологір Як основні риси наддністрянських говірок учений приводив т акі: перехід `а в` е, а також закінчення-оу, -еу в орудному відмінку однини іменників жіночого роду Вчений подав лінії, що розділяють Волинсько-подільське і Наддністрянське наріччя, Наддністрянське і гірське наріччя Окремі місця наведених ліній Яків Головацький уточнив, називаючи ще деякі інші населені пункти.
Наддністрянських говір присвятили монографії такі видатні вчені, як: Дмитро Бандрівський, Іван Верхратський, Олексій Горбач, Кость Кисілевська, Василь Лев, Михайло Лесів, П. Приступа, Ярослав Пура, Ярослав Рудницький, Гавриїл Шило, Кар Дейна, Ян Янів.
У роботах Івана Верхратського містяться численні словники діалектних слів, зразки живої мови різних жанрів ареалу наддністрянської діалекту. І. Верхратський вивчав окремі гнізда і варіанти наддністрянських говірок (батюцькі, північно-західні), зокрема він побічно проаналізував батюцькі говори околиць Жовкви, Рави-Руської, Яворова та ін. Вчений вивчив також окремі говірки в басейні Вісли (на південному заході сучасної Львівської області).
Гавриїл Шило уклав словник наддністрянських говірок. Вчений, крім північнонаддністрянськіх, розглядає також середньобужанські, подільські, перехідні до волинських і південноволінськіх говірки. В поле зору П. Приступи були перехідні говори до середньонадбужанськіх населених пунктів Жовківщини і Куліківщіни на північ від Львова. Ярослав Пура розглядає західнонаддністрянські, що переходять до бойківських, західнобойківські і східні Надсянський говірки. Південно-західні говори Самбірщини та західнобойківські говори Турчанщіни проаналізував Дмитро Бандрівський.
Чимало фундаментальних і надзвичайно глибоких праць з української діалектології, зокрема присвячених наддністрянських говір, і лежать перу Ярослава Рудницького. Головні з них: «Українська мова та її говори», «До бойківські-наддністрянської мовної кордону», «Львівський говір». Розвідка «Львівський говір» написана на німецькій мові, перше її видання побачило світ в 1943 р, друге - 1952. Я. Рудницький довів, що український діалектолог треба вивчати не тільки говори населених пунктів таких, як село, але не можна обходити такий мовно територіальної одиниці, як місто. Ця праця - перше дослідження не тільки про мову Львова, а дійсно перша праця про говір українського міста. Складається вона з культурно-історичних і культурно-географічних міркувань автора, а також із зауважень про методи і методика наукового дослідження такого типу. Далі йде докладний опис говірки міста з точки зору фонетики, морфології, синтаксису, історичного розвитку тенденцій львівського говору. Одна з найважливіших думок вченого - правомірність вживання терміна «львівський говір», а не «львівська говірка». Останній більше підходить до діалектної системи окремих сіл. В кінці роботи додаються чималі тексти зв`язного мовлення, багатий словник і карта українських говірок, в основі якої лежить діалектне членування української мови професора І. Зілинського. Хоча вчений свідомо обмежився дослідженням тільки одного львівського передмістя - Вознесіння, однак це дозволило йому зробити висновок, що львівський говір - співіснування різних говіркових систем. Багато уваги в цій роботі звернено на лексичну та семантичну систему говірки Львова. Я. Рудницький зарахував, наприклад, до специфічних слів, властивих львів`янам, такі, як: бадількі ( «Волосся»), хавіра ( «Хата»), фалювати ( «Йти»), капувати ( «Розуміти»), Сумер ( «Хліб»), тримати штаму ( «Дружити») і ін.
Однак наведені лексеми зараз не вживаються в мові львів`ян, їх можна класифікувати як лексичні анахронізми. Деякі слова і словосполучення все ж (на кшталт лоха дерти «Насміхатися», шпарга «Сутичка», шукати яблука «Шукати зачіпку») можна почути як в говірці Львова, так і в інших говорах Львівщини сьогодні.
Кость Кисілевська гіпотетично призводить межі наддністрянських говірок лінією, що проходить через населені пункти: Хирів - Рудки - Щирець - Жовква - Золочів - Озерна - Гусятин - Заліщики - Перегінське - Болехів - Хирів. Вчений виділяє з наддністрянських говірок в окрему групу т. Н. батюцькі говори, про які І. Верхратський писав, що вони є підговором наддністрянської діалекту.
Олекса Горбач, крім опису окремих говірок (Теребовлянщині, Перемишлянщині, Комарнянщіни), додає до праць великі діалектні словники. Кордон наддністрянської говірки він визначає орієнтовною лінією, що проходить через населені пункти: Хирів-Мостиська-Яворів-Рава-Руська-Червоноград-Зборів-Микулинці-Кам`янець-Подільський-Заліщики-Толмач-Перегінське-Долина-Болехів-Хирів. Вчений в області лексики виділив і проаналізував багато тематичних і лексико-семантичних груп: «тіло, прикмети людини, гігієна і медицина», «одяг», «взуття», «їжа і її приготування», «будинок, будинки», «сад, місто »,« метеорологія »,« тваринництво »,« пасічника »,« фауна »,« обробка матеріалів »,« сімейне і суспільне життя »,« повір`я, обряди ».
Михайло Лесів зазначає, зокрема, що «Надсянський-наддністрянська мовна межа буде проходити частково вже на території Польщі, а саме: в північній частині колишнього Любачівського повіту і на південно шматки колишнього Томашівського повіту». Вчений на конкретних прикладах виявляє і описує системні мовні риси, які вважаються характерними для наддністрянських говірок взагалі. На думку М. Лесева, деякі слова поділяють саму територію наддністрянських говірок на кілька груп.
Про це докладно пише також і К. Дейна. Він наддністрянських говір ділить на західну і східну (Західноподільску) частини.
Назва діалекту
«Наддністрянських» - назва, яке зараз найбільше поширене серед українських діалектолог. Однак існує багато зауважень щодо неоднозначності цього терміна. За словами С. Бичко:
Як зазначає Михайло Лесів, «Наддністрянською говори, які іноді називалися Опілля, складають головний, центральний масив південно-західного діалекту української мови ».
Назва «Опільський говір» вперше поряд з новим терміном «наддністрянських» з`являється на карті українських говорів Івана Зілинського. Яків Головацький виділяє в своїй граматиці української мови, а також в інших роботах Наддністрянське наріччя, зараховуючи сюди і Наддністрянською говірки. Всеволод Ганцов в 1923 році вживав тільки назва «Наддністрянською говори», але в ширшому понятійно-територіальному обсязі: до наддністрянських говірок він зараховував, по його термінології, галицькі та буковинського-подільський говір.
Польські діалектолог і сьогодні вживають обидві назви. Кароль Дейна так пояснює сенс вживання назви «Опільського говір»:
Він також вважає, що назва «наддністрянських говір» не відображає справжнього стану, так говори, розташовані над Дністром, і не тільки на його південному березі, а й досить широкій смузі на північ від нього, виявляють багато чудес, і об`єднують його з буковинськими говірками. Говори, на думку вченого, між верхів`ями Дністра і Західного Бугу розташовані в Опілля. Тому говір, до якого ці говірки належать за своїми ознаками, Кароль Дейна називає «Опілля».
Владислав Курашкевіч в «Нарисі східнослов`янської діалектології» як основну назву вживає «Опільського говірки». Омелян Омецінській послідовно використовує також термін «Опільського говір». Таку ж назву має наддністрянських діалект в «Програмі з української діалектології» Миколи Наконечного.
У монографії Ярослава Рудніцькоіо зустрічаємо термін «Опільського говори». Олекса Горбач в роботі «Гомін Комарно і Комарнянщіни» зауважив, що "звали його ще невірно« Опілля »або« галицьким »". Тут він не погодився з Каролем Дейн, навівши як переконливий аргумент той факт, географічне Опілля - це тільки назва для лісисто-горбистого Західного Поділля на схід від Львова ». У статті «Говори Теребовельщіни» подано дві паралельні зв
Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Поділися в соц. мережах:
По темі: