Обсє

Відео: СБУ планує влаштувати на кордоні з Кримом замах на представників ОБСЄ

Логотип ОБСЄ Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ, англ. Organization for Security and Co-operation in Europe, OSCE) - до 1995 р називалася Нарадою з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). Вона була заснована як політичний консультативний орган, до якого увійшли країни Європи, Центральної Азії та Північної Америки. У січні 1995 року набула статусу міжнародної організації.
В процесі розвитку розпочатого 1972 процесу НБСЄ 1975 року був укладений Гельсінський Заключний акт. Цей документ охоплює широке коло стандартів міжнародної поведінки та зобов`язань, що регулюють відносини між державами-учасниками, заходів зміцнення довіри між ними, особливо в політично-військовій сфері, поваги прав людини та основних свобод, а також співпраці в економічній, культурній, технічній і науковій сферах .
Знаменною віхою в розвитку процесу НБСЄ став Стокгольмський документ 1986 року про заходи зміцнення довіри і безпеки, положення якого були доповнені і розвинені в документах, прийнятих у Відні в 1990 і 1992 роках. На Гельсінської зустрічі в липні 1992 року країни-учасниці прийняли рішення заснувати у Відні Форум НБСЄ з питань співробітництва в галузі безпеки (FSC), під егідою якого зараз відбувається діалог з питань безпеки та переговори щодо контролю над озброєннями, роззброєння та зміцнення довіри і безпеки.
Протягом двох наступних років в рамках цього органу, який був введений в дію 22 вересня 1992 року, тривали переговори щодо пакету документів за мандатом, узгодженим в Гельсінкі під назвою "Програма термінових заходів" з питань контролю над озброєннями, роззброєння та заходів щодо зміцнення довіри, безпеки і співробітництва і запобігання конфліктам.
У руслі Програми негайних дій ще два елементи були узгоджені в грудні 1994 року напередодні саміту НБСЄ в Будапешті: нова редакція Віденського документа (Віденський документ-94), що об`єднала колишні Стокгольмський та Віденський документи і займала також тексти документів про Планування оборони та Контакти і співпрацю в військової області, узгоджені 1993 року, а також документ про глобальний обмін військовою інформацією. Підсумковий документ саміту, який увібрав в себе нові Керівні принципи непоширення, став важливим кроком в узгодженні Кодексу поведінки з військово аспектів безпеки, куди були включені нові суттєві зобов`язання щодо демократичного контролю над збройними силами та їх використання.
У руслі контролю над звичайними озброєннями при відкритті саміту НБСЄ в Парижі 19 листопада 1990 22 країни НАТО та тодішньої Організації Варшавського договору підписали далекосяжний Договір про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), який обмежує цю категорію сил в Європі від Атлантичного океану до Уральських гір. Договір набув чинності 9 листопада 1992. 10 липня 1992 у рамках Гельсінського саміту НБСЄ було підписано Заключний акт Договору ЗЗСЄ - 1 А, яким вводились обмеження за чисельністю звичайних збройних сил і вводилися додаткові стабілізаційні заходи.


На початку 2000-х рр в ОБСЄ входили: Австрія, Албанія, Азербайджан, Андорра, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Великобританія, Вірменія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Кіпр, Киргизія, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Мальта, Молдова, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сан-Марино, Словаччина, Словенія, США, Таджикистан, колишня югославська Республіка Македонія, Туркменістан, Туреччина, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Франція , Хорватія, Чеська Республіка, Чорногорія, Швейцарія, Швець я, Югославія.
Головним форумом для регулярних політичних консультацій є Рада міністрів закордонних справ країн - учасниць НБСЄ, заснована Паризької хартії для нової Європи, прийнятої 21 листопада 1990 главами держав і урядів тодішніх 34 країн-учасниць в рамках зустріч у НБСЄ.
Відповідно до Хартії також було створено Комітет старших посадових осіб, відповідальний за розгляд поточних питань, підготовку засідань Ради та виконання прийнятих нею рішень, і три постійні органи НБСЄ: Секретаріат у Празі, який згодом увійшов до загального Секретаріату у Відні, Центр запобігання конфліктів у Відні і бюро вільних виборів (Варшава), пізніше перейменований в бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ).
19 червня 1991 року в Берліні відбулося перше засідання Ради міністрів закордонних справ. Рада затвердила механізм консультацій та співпраці з надзвичайних ситуацій в рамках діяльності НБСЄ.
9 липня 1992 року на заключному засіданні в Гельсінкі глави держав та урядів країн-учасниць НБСЄ ухвалили Декларацію Гельсінського саміту "Проблеми доби змін". Декларація відображала досягнуту домовленість щодо подальшого зміцнення інститутів НБСЄ, запровадження посади Верховного комісара у справах національних меншин, створення структури раннього попередження, запобігання конфліктам і врегулювання кризових ситуацій, організації ознайомчих візитів та місій доповідачів.


14 грудня 1992 року на засіданні Ради міністрів закордонних справ в Стокгольмі було прийнято Конвенцію про примирення і арбітраж в рамках НБСЄ та вирішено заснувати посаду Генерального секретаря.
1 грудня 1993 Рада міністрів закордонних справ на своєму засіданні в Римі схвалила ці організаційні зміни, в тому числі підстави у Відні двох нових структур - Постійного комітету, що став першим постійно діючим органом НБСЄ для проведення політичних консультацій та прийняття рішень, і єдиного загального Секретаріату.
Перейменування НБСЄ в Організацію з безпеки і співробітництва в Європі відбулося в 1994 році на саміті в Будапешті. Тут також було прийнято рішення про заміну Комітету старших посадових Вищою радою, яка скликатися щонайменше двічі на рік, а також перед засіданнями Ради міністрів, і збиратися як Економічний форум, про створення Постійної ради (замість Постійного комітету), яка працюватиме у Відні як орган проведення регулярних політичних консультацій і прийняття рішень-про розгляд виконання усіх зобов`язань НБСЄ на засіданнях, які повинні проходити у Відні напередодні кожного саміту.
На стамбульському саміті ОБСЄ в листопаді 1999 року, з метою посилення процесу політичних консультацій в рамках ОБСЄ, було створено Підготовчий комітет під егідою Постійної ради ОБСЄ та Оперативний центр, планує і забезпечує проведення конкретних операцій ОБСЄ.
Відповідно до Декларації Гельсінського саміту 1992 року, ОБСЄ розробила цілий ряд механізмів відрядження офіційних місій та особистих представників Голови ОБСЄ щодо встановлення фактів, подання доповідей, проведення моніторингу та посередницьких функцій у відповідності зі своїми повноваженнями щодо врегулювання кризових ситуацій та запобігання конфліктам.
За останні кілька років ОБСЄ вживала таких заходів щодо Косово, Санджака, Воєводини, Македонії, Грузії, Естонії, Таджикистану, Молдови, Латвії, Нагірного Карабаху та Чечні. Починаючи з вересня 1992 року, НБСЄ здійснювала в Албанії, Болгарії, Хорватії, колишній Югославській Республіці Македонія, Угорщини та Румунії місії, покликані сприяти перевірці дотримання режиму санкцій (SAMs), введених ООН Федеративної Республіки Югославія (Сербія і Чорногорія).

Увага, тільки СЬОГОДНІ!