Косово

Відео: Одинокий батальйон. Косово. 1999 р

Гімн: Європа





столиця
Приштина


найбільше місто
столиця


Офіційні мови
албанський, сербський
Мови національних меншин:
турецька, горанська, циганський, боснійський


Державний устрій
парламентська республіка


- Президент
в.о. Якуп Краснічі


- Прем`єр-міністр
Хашим Тачі


розбудова держави



- Автономний регіон Кос-Мет
1945




- Автономна провінція Косово і Метохії
1963


- Соціалістична автономна провінція Косово
1 974


- Автономна провінція Косово і Метохії
1990


- Декларація про незалежність
17 лютого 2008


Площа


- Взагалі
10 887 км? (-)


Всього (%)
-


населення


- Оцінка 2005
2200000 (-)


- Густина
220 / км? (-)




Валюта
євро (EUR)


Часовий пояс
CET (UTC +1)


домен інтернету
-


Телефонний код
+381


Косово (Алб. Kosova, Kosove, Republika e Kosoves) - самопроголошену державу на Балканах, яка проголосила незалежність 17 лютого 2008 і визнана 70-ма державами (станом на 19 вересня 2010).
Межує з Македонією, іншими регіонами Сербії на сході і півночі, Албанією на південному заході і Чорногорією на північному заході.
Албанська більшість (92%), що проживає в Косово, яка і зажадала незалежності, контролює всю територію краю, за винятком кількох громад, більшість в яких складають серби. Серби не беруть участі в управлінні Косово [Джерело?]



У 1918-1945 Косово було частиною Королівства Югославія (в 1918-1929 Королівства Сербів, Хорватів і Словенців) в складі різних провінцій. В цей час тодішнім королями королівства Югославії, які були сербами за національністю, здійснювався курс на всебічну державну підтримку заселення Косово сербами, одночасно косовські албанці були позбавлені права на освіту рідною мовою і піддавалися утиску в правах. Земельна реформа 1919 позбавила албанських землевласників належних їм земель. Албанці, і інші мусульмани втекли з Косово, і емігрувати. Більш того, в 1935 і 1938 роках між Югославією і Туреччиною було підписано дві угоди, згідно з якими планувалося виселити з Косово 240 тисяч албанців до Туреччини, однак вони не були здійснені через початок II Світової Війни.
У 1941-1944 більшість Косово було приєднано до Албанії, яка перебувала під контролем Італії Муссоліні.Після виходу фашистської Італії з війни, територія перебувала під прямим контролем Німеччини.
Після закінчення Другої світової війни на території Косово була створена Автономна Косово-Метохійська область (серб. Аутономна Косовська-метохіјска област), як частина Демократичної Федеративної Югославії, з 1946 - частина НР Сербії в складі Федеративної Народної Республіки Югославія. У 1963, за новою конституцією створений Соціалістичний Автономний Край Косово (серб. Соціјалістічка Аутономна Покрајіна Косово), як частина Соціалістичної Республіки Сербія в складі СФРЮ.У післявоєнний період, аж до 1974 року албанське населення Косово піддалося численним утисків і репресій від органів державної безпеки Югославії, переважна більшість яких становили серби. У 1974 були розширені автономні права краю Косово і який можна порівняти за цим правом в інші республіки Югославії.
У 1980 році косовські албанці починають рух за визнання Косово окремою республікою СФРЮ, а далі і за повну незалежність. Але в 1990 (при розпаді СФРЮ) автономія була зменшена освітою Автономного Краю Косово (серб. Аутономна Покрајіна Косово і Метохіја) то «деградацією» головного статуту з Конституції землі до Статуту Краї. У відповідь група албанських політиків створює «Конституцію Республіки Косово» і проголошує незалежність провінції. Владою СРЮ було оголошено надзвичайний стан, в липні був розпущений парламент Косово.
Починаються проблеми з югославським та сербським керівництвом, і заворушення на етнічному ґрунті, більша частина албанців в Косово бойкотує перепис населення 1991 року, як і всі вибори. Пізніше вони обрали тимчасовий уряд, очолюване Буджаром Букоши, який був визнаний Албанією в жовтні 1991. На неконституційне референдумі 1992 року, більшість говорить «так» незалежності Косово.
Національні костюми косовських албанців У 1992 Косово стає частиною Республіки Сербія (Союзної Республіки Югославія). Ситуація загострюється 1996 року і переходить у відкриту громадянську війну між Армією Визволення Косово (алб. Ushtria Clirimtare e Kosoves) і албанських військових частин з одного боку і сербсько-югославських з іншого. Це призводить до виїзду з Косово близько 500.000 албанців і 12.000 загиблих.
У 1999 році НАТО змушує вийти з Косово сербсько-югославські війська і ставить провінцію під контроль ООН. Це призводить до повернення албанців в Косово і приходу нових 100.000 з самої Албанії, кордони якої в Косово фактично не було. Дуже часто трапляються міжетнічні зіткнення між сербами і албанцями, що досягають кульмінації 2004 коли після загадкового вбивства албанського хлопчика маси озброєних албанців руйнували сербські церкви, монастирі і державні установи.
Сербські і албанські претензії
Посягання сербів Косово засновані на посиланнях на принципи Гельсінського заключного акта 1975 року народження, погоджує непорушності кордонів в Європі. Албанці, зате наполягають на перевазі етнічного права, а також на міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 19 грудня 1966 що твердить про право націй на самовизначення, одночасно підводячи під свої вимоги історичну основу (розвиваючи теорію про иллирийский походження сучасного албанського етносу).
На території нинішнього Косово ще здавна проживало иллирийские плем`я Дардана, від яких веде свій родовід нинішнє албанське населення Косово. У 6 році н. е Дарданію був захоплений римлянами, і приєднали до складу Римської Імперії. 284 року н. н.е. імператор Діоклетіан виділив Косово в окрему провінцію Дарданію зі столицею в Ніссусі (сучасний Ніш). Під час візантійської адміністрації Дарданія зберігала свій статус окремої провінції. В середні нинішню територію Косово було результаті загарбницьких походів сербського царя Стефана Душана приєднаний до сербської держави, а починаючи з XIV століття і аж до 1767 року тут же розташовувався престол сербського патріарха (поруч з містом Печ). В даний час край рясніє пам`ятниками православної архітектури як середньовіччя, так і нового часу. Зокрема, тут знаходяться шановані православними монастирі Високі Дечани, Грачаніца і Печська патріархія. Крім того, саме звідси після поразки на Косовому Полі в 1389 році почалося завоювання Сербії турками і саме сюди в результаті перемоги в Першій балканській війні в 1912 році повернулася сербська армія. Однак, центром новітньої сербської держави, є північна частина сучасної Сербії з центром в Белграді, під егідою якої розпочалося визволення країни від влади Османської імперії на початку XIX століття.
[Thumb = left] https://mir-prekrasen.net/uploads/posts/2011-01/1296295929_3%D0%AE%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0 % B2% D1% 96% D1% 97.jpg [/ img] Косово в складі Югославії [img = left] https://mir-prekrasen.net/uploads/posts/2011-01/1296295971_4%D0%A1%D0 % B5% D1% 80% D0% B1% D1% 96% D1% 97.jpg [/ thumb] Косово в складі Сербії

незалежність
Незалежність проголошена парламентом краю Косово 17 лютого 2008 року в 17:20 за місцевим часом (18:20 - за київським). У той же день презентували офіційні символи Косово. Прапором Косово є жовте зображення обрисів краю на синьому полотнище з шістьма білими зірками вгорі. З 1999 року Косово знаходиться під контролем адміністрації ООН зі столицею в Пріштіні. 18 лютого парламент Сербії прийняв рішення про анулювання рішення парламенту краю Косово.
Країна не є членом ООН, проте її незалежність визнали понад шістдесят країн з усього світу, серед них Афганістан, США, Бельгія, Німеччина, Франція, Великобританія, Польща. Зате такі країни, як Іспанія, Росія, Грузія, Молдова, сама Сербія і деякі інші все ще не готові визнати Косово, головним чином тому, що побоюються виходу окремих територій зі свого складу подібним чином, як це сталося з Косово. Воїслав Коштуніца, тодішній прем`єр Сербії, заявив, що його країна ніколи не визнає незалежність Косово і буде боротися мирним шляхом за існування Косово на правах автономії лише в складі Сербії.
Офіційно України проводить консультації з міжнародними партнерами і займає позицію вичікування юридично не приймаючи жодного рішення щодо визнання Косово.
Будівля Влада Косово На території Косово знаходяться великі поклади корисних копалин: свинцю, цинку, нікелю, кобальту, бокситів і магнезиту. Є поклади рідкісних мінералів: індій, кадмій, германій, талій і зеоліт. Родовище бурого вугілля оцінюють більш ніж в 15 млрд т, що дає можливість вести їх експлуатацію протягом 150-200 років.
У Косово більше виробляють вино, добувають нікель, свинець і цинк.
Найбільший ринок експорту та імпорту це Македонія (? 220 млн. І? 9 млн.), За нею Сербія (? 111 млн. І? 5 млн.), Німеччина і Туреччина. Офіційною валютою Косово є Євро. Сербський Динар використовується переважно в сербських анклавах.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!