Рутеній

Рутеній (Ru) - хімічний елемент з атомним номером, проста речовина якого сріблясто-сірий дуже крихкий метал. Відноситься до платинових металів. У природі існує 7 стабільних ізотопів з масовими числами 96, 98-102, 104. Відкритий К.К. Клаусом в 1844. Щільність при 20 ° С 12370 кг / м 3. Парамагнітний. Хімічно пасивний, не реагує навіть з "царською горілкою". Рутеній - рідкісний і дуже розсіяний елемент, середній вміст рутенію в земній корі 5 • 10 -7% (мас). Існує один мінерал, що утворюється в осносновному рутенієм - ЛАУРИТ (RuS 2). Крім того, міститься в мінералах: рутеністому сісертськіті (містить до 19% Ru), рутеністому невьянськіті (до 14% Ru), ауросміріді (різновид невьянськіту, Ir, Os, Au), осрутіні (Ru, Os), як ізоморфна домішка присутня в самородної платини і мінералах сульфідних мідно-нікелевих руд. У мінералах платини Рутеній утворює невпорядковані тверді розчини, його атоми статистично розподілені в структурі платини. Видобувають Рутеній в основному з платинових руд.
Історія
У 1827 році професор Тартуського університету (сьогодні - в Тарту, Естонія) Готфрід Вільгельм Озанн (1797-1866) опублікував роботу, в якій заявив про відкриття ним трьох елементів: Плуран, Рутенія, поліна розчиняючи неочищену платину з гір Уралу в царські воді . Таким чином, вперше в хімічну науку був введений термін «рутеній». Йонс Якоб Берцеліус в той же рік проводив подібні експерименти з розчиненням платини також в царські воді, проте не побачив там нічого нового. Озанн був однак переконаний у своїй правоті.
Насправді цей елемент був «заново» відкритий пізніше російським ученим, німцем за походженням вихідцем з міста Тарту, випускником Дерптського університету, де також зробив свої відкриття Г. Озан - Карлом-Ернстом Клаусом. Дослідники підкреслюють, що К. Е. Клаус дуже делікатно підійшов до праць свого попередника по вивченню платинових металів Г. Озанна. К. Е. Клаус вирішив, даючи назву відкритому ним металу, зберегти назву одного з металів Г. Озанна. Так він сам пише у своїй першій статті, надрукованій в свій час в бюлетенях Академії наук СРСР: «Цей метал я назвав рутенієм тому, що він в невеликій кількості знаходиться в тілі білого кольору, про який згадує Озанн ... Озанн, який це тіло прийняв за особливий оксид металу, назвав його оксидом рутенію ... Так як цей метал в оксиді рутенію Озанна зустрічається в невеликій кількості, я пропоную назвати його рутенієм ».
походження назви
За сучасними джерелами - від латинської назви Київської Русі-України - Рутенія.


Як і звідки брав назви своїм елементам Г. Озанн, широкої громадськості поки невідомо. Можливо, для поліну використана латинська назва Польщі (Polonia). А яке ж походження назв Плуран, рутеній? Г. Озанн був німцем і, можливо, термін «рутеній» був знайомий йому, оскільки в Австро-Угорщині рутенами називали русинів (українців). Можливо, цей термін «принесли» в Росію інтелігенти із Закарпаття, багато з яких працювало в Росії. Див. Рутенія.
Можливо, що хімічний елемент рутеній носить пізньолатінську назву Українська, і не вірно, що К. Клаус назвав елемент на честь Росії як стверджується в поширених російських (а пізніше і радянських) виданнях. Наприклад, Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона (СПб, 1899, т. 53, с. 368) представляє: «назва рутенію походить від Ruthenia, що означає Росія». Швидше за все, К. Клаус, просто зберіг назву елемента, дане Г. Озанном.
отримання
Рутеній (бл. 44г) Видобувають Р. в осн. з платинових руд. Після відділення від супутніх платинових елементів рутеній переводять в комплексну амонієва сіль хлориду рутенію і відновлюють в току водню до металу. Отриманий метал переплавляють в захисні атмосфері інертного газу.
застосування


Застосовують як каталізатор і для виготовлення твердих сплавів, для нанесення захисних покриттів на електричні контакти, титанові електроди, декоративних покривів на ювелірні вироби, а також як компонент сплавів з Pt i Rh.

У вигляді діоксиду застосовують для створення нерозчинних анодів - ОРТА.
Невелика домішка рутенію (0,1%) збільшує корозійну стійкість титанових сплавів.

біологічна роль

Увага, тільки СЬОГОДНІ!