Відео: Свинка Пеппа на білоруський мове. Білоруська мова для маленьких
Білоруська мова (Біл. Беларуская мова) - слов`янську мову, відноситься до східної групи слов`янських мов, разом з українською та російською мовами. Поширена, основне, в Білорусі і східній Польщі.Загальна кількість носіїв близько 8-9 млн., На ньому розмовляють білоруси і деякі інші представники автохтонного населення Східної Європи.Класифікація
Білоруська мова належить до індоєвропейської мовної сім`ї, слов`янської групи, східнослов`янської підгрупи мов. Генеалогічно самий споріднений з сучасної білоруської мовою є українська, адже обидва мовою походять від давньоукраїнської (давньобілоруськоі, давньоруської) мови.
Південні білоруські діалекти надзвичайно схожі своєю лексикою в поліській говір української мови, що також свідчить про спорідненість цих мов.
Два варіанти
Зараз поширені два варіанти білоруської мови.
Офіційна орфографія (т.зв. Наркомівка) була за радянської влади наближена до російської мови, проте саме цей варіант вивчають в школі, тому більшість людей знайомі саме з ним. Останню реформу офіційного правопису було проведено 2007 року (згідно з нею, замість Токіо і цяньшаньскі буде писатися Токіо і цяньшанскі).
Класична орфографія, або ж класичний правопис білоруської мови, ґрунтується на граматиці Броніслава Тарашкевич (видана в 1918 році, офіційно вживалася до 1933 року), і тому часто називається класичний правопис білоруської мови. Її були кодифіковані 2005 року, проте в документі є кілька неоднозначних рішень (наприклад, використання ў для передачі / w / в запозиченнях, що створює виключення при використанні ў).
Класична орфографія передає асимілятивну м`якість приголосних (Сьнег, письменник), в той час як офіційна - тільки етимологічна (Сніг, але письменник). Такий підхід дозволяє використовувати менше букв для запису слова, проте робить записані слова подібними російських.
Таким чином, можна автоматично конвертувати офіційні варіанти в класичні, але зворотне перетворення вимагає використовувати словник.
Але різниця між варіантами не тільки в графіку, але і в лексиці. Часто офіційні варіанти запозичене з російської мови, а класичні - з польської або інших західноєвропейських мов.
Іноді називають і граматичні відмінності (наприклад, в класичному варіанті можна утворювати форми майбутнього часу «рабіцьму» замість «буду рабиці», як в українській мові).
Історія
Поширення білоруської мови в 1903 році [thumb = left] https://mir-prekrasen.net/uploads/posts/2010-12/1293300872_2%D1%80%D1%96%D0%BA.jpg [/ thumb] Поширення білоруського мови в 1915 році в Східній ЄвропіСтаробілоруська (російська, староукраїнською мовою) мова - попередник сучасної білоруської мови, була державною мовою Великого Князівства Литовського. Старобілоруською мовою написано не тільки офіційні документи, а й красного письменства.
Довгий час
Внаслідок русифікації і сталінського терору значного поширення набула трасянка - білорусько-російський суржик. У 1933 році була проведена реформа білоруського правопису. Зараз часто говорять, що це була спроба зробити білоруську мову до російської.
поширеність
Білоруська мова поширена найбільше в Білорусі та інших країнах пострадянського простору, зокрема в Росії, Україні, країнах Балтії та інших країнах.
Білоруська мова в Білорусі
З даними перепису населення 2009 року, більшість населення - 5058,4 тис. (53,2%) вказали білоруську мову рідною. Це більш ніж на 20% менше, ніж під час перепису 1999 року. Серед міського населення білоруську назвали рідною 44,1% населення, російську - 49,8%. Серед сільського населення - 79,7% і 17,7% відповідно.
Населення Білорусі з рідної мови за переписом 2009 
Міське населення Білорусі за розмовною мовою за переписом 2009 
Населення Білорусі за розмовною мовою за переписом 2009 
Діалекти білоруської мови діалекти: Північно-східний Центральний (середній) Південно-західний Поліська мову. Мікроязик української мови Лінії: Межі білоруських говірок (1903, Карський) Східний кордон західної групи російських говірок (1967, Захарова, Орлова) Межа білорусько-українських говірок (1980, Бевзенко) Відмінності між українським і білоруською мовами, міжмовні зв`язки
Див. також Українська мова.
Українсько-білоруські мовні контакти почалися ще в період Русі на базі тісних взаємин протобілорусуськіх племен з полянами і Києвом. Такі контакти стали постійними в XIV - XVII ст. в рамках спільної українсько-білорусько-литовської держави - Великого князівства Литовського, в якій державним літературно-писемною мовою була загальна білорусько-українських письмова мова.
Збагачення української писемної практики білорусізмами активно відбувалося саме в цей період. Окремі слова і вирази, які в білоруських виданнях іноді відбивалися непослідовно, в українській писемності стали літературною нормою (Прісегнути, седечи, ездечи, навезати, понеделок` т.п.). Велику роль в цьому процесі зіграла перекладацької-видавнича діяльність білоруського першодрукаря Франциска Скорини. Його переклади на «просту мову» біблійних книг з оригінальними передмовами і післямовами поширювалися також на Україні і стали зразком для наслідування український книжниками XVI в. (Василь Жугаєвич з Ярослава, Лука Тернопільський і ін.). В результаті творчого розвитку скорінінськіх традицій в Україні з`явилися перекладені «на мову Руську» Пересопницьке Євангеліє (1556 - 61 р.р.), Крехівський Апостол (1563 - 72 р.р.), Євангеліє Негалевського (1581) та ін .. елементи білоруської мови проникли навіть в Острозькій Біблії (1581 г.).
Білорусізмами в сучасній українській літературній мові вважаються слова гарячий, кажан, калач, вилок, господар т.д. У свою чергу, старобілоруська писемність збагачувалася шляхом проникнення в неї деяких специфічних рис української мови. Український вплив на білоруську писемність поступово посилювався в XVII в. (В «Лексикон» Памва Беринди 1653 р виданому Кутейнською друкарнею під Оршею в Білорусі, слова подано згідно українською вимовою - цікаво те, що в київському виданні 1627 ці слова представлені за традиційною церковнослов`янською орфографією: досить - досить (досить, Жолт? ница - жолтяніца, Цілителя - ц? Літел т.п.).
Нова хвиля білорусько-українських мовних відносин в XIX в. була пов`язана з популярністю в Білорусі поезій Т. Шевченка та орієнтацією багатьох представників нової білоруської літератури на народній основі на українську класичну літературу.
приклад
«Заповіт» Тараса Шевченка білоруською мовою (переклав Янка Купала, тут представлені в офіційному правописі).
джерело: українська бібліотека
Поділися в соц. мережах:
Курси французької мови