Хрестові походи

Відео: Ave Maria! Deus Vult! Меми про хрестові походи

Хрестові походи - військово-релігійні походи західно-європейського лицарства і цивільних осіб до країн Близького Сходу під гаслом боротьби за визволення Гробу Господнього і Святої Землі від "невірних". У них брали участь феодали, міщани, селяни, купці, навіть діти.
Облога Антіохії хрестоносцями. Французька мініатюра 15 в. Протягом майже двох століть, починаючи з 1095 до 1291, європейські християни здійснювали походи в Палестину, в Святу землю, де воювали за Гроб Господній. Благословляв їх на битви Папа Римський.
Ситуація на Близькому Сході
Свята Земля (Палестина) важлива для Християнства тому, що вона є місцем народження Ісуса Христа, його діяльності, розп`яття, смерть і Воскресенія- християни вважають його Месія або рятівником. В кінці 4-го століття імператор Костянтин Великий засновує Візантійську імперію і свята Земля стає переважно християнською.
Мусульмани з`явилися на Святій Землі післо завоювання арабами Сирії в 7 ст. Армії мусульман все більше посилювали тиск на Візантійську імперію. Ще однією обставиною, що вплинув на ставлення Заходу сталася в 1009, коли халіф Фатимидов аль-Хакім бі-Амр Аллах наказав зруйнувати Храм Гробу Господнього. У 1039 році його наступник після отримання великої суми дозволив візантійцям відбудувати її .. Паломників впускали в Святій Землі до і після відбудови храму, але іноді їх захоплювали і деяких священиків вбивали. Мусульманські завойовнки згодом зрозуміли, що Єрусалим багатіє від золота паломників, після цього факти переслідування пріпініліся.Однак, репутація Сельджуков сильно постраждала і в Європі поширювалися ненависть до них.
Ситуація в Західній Європі
малюнок 15 ст. Папа Урбан II в Клермонтський собору читає прповідь про необхідність повернення Святої Землі Витоки Хрестових походів досягають подій раннього Середньовіччя в Західній Європі і в погіршенні стану Візантійської імперії на сході, що спричинило нову хвилю візантійсько-сельджукских воєн. Падіння Імперії Карлонгів в кінці 9-го століття і стабілізації кордонів в Європі після християнізації вікінгів, мадяр і слов`ян сприяли появі великої кількості озброєних вояків, вбивали один одного і тероризували місцеве населення. Церква намагалася стримувати насильство, іноді це вдавалося, але треновані воїни однаково шукали вихід для своєї агресії.
У 1063 Олександр II (папа) благословив християн на відвоювання Іспанії, а також гарантував тим хто загине відпущення всіх гріхів. Проханнями візнатійськіх імператорів, яким погрожували сельджуки, почали цікавитися. Прохання приходило від імператора Михайла VII Папі Римському Григорію VII в 1074 р і в 1095 р від імператора Олексій I Комнін Папі Римському Урбану II.
Ще 1074 - папа Григорій VII виступив із закликом почати на сході війну проти сельджуків. Він навіть збирався особисто очолити військо і вирушити з ним за море, однак, втягнувшись у виснажливу боротьбу за інвеституру з імператором Священної Римської імперії Генріхом IV, не встиг здійснити свої грандіозні плани.
Средньвовічна каратин: Петро Пустельник веде лицарів, солдат і жінок на Єрусалим під час першого хрестового походу 1095 - на Клермонском соборі Римський Папа Урбан II закликав воїнів-християн здійснювати похід в Святу землю, щоб відвоювати Гроб Господній і захистити паломників і звільнити Палестину.
Селяни-паломники
Перший ешелон хрестоносців склали селяни і бідні городяни. Заклик Папи знайшов в них досить гарячий відгук. З криками «Deus vuet» (латиною «Господня воля») тисячі хрестоносців вирушили в тривалий похід на Схід. Першими рушили на Єрусалим натовпу погано озброєних простолюдинів під керівництвом Петра Амьенского (на прізвисько Пустельник) і Вальтера незаможних (Вальтер Голяк.
Зазнавши на шляху втрат, 1096 року ці фірми дісталися Константинополя і загинули в першому ж бою під Анатолією.
Перший хрестовий похід



Вперше до походу на Церковному соборі в Клермоні 1 095 закликав Папа Римський Урбан II.
Навесні 1096 року не дочекавшись лицарів, в поході рушили загони селян Франції, Німеччини та Італії. Вони були погано озброєні і недосвічені у військовій справі. У першому ж бою під столицею Нікейського султанату їх армію знищили турки. Тільки десята частина врятувалася втечею.
Навесні 1097 року в столиці Візантії зосередилися загони лицарів-хрестоносців. Головну роль в Першому хрестовому поході грали феодали Південної Франції - граф Раймонд Тулузький, граф Роберт Фландрський, син нормандського герцога Вільгельма (завойовника Англії) Роберт, єпископ Адемар. У поході також брали участь граф Готфрід Бульйонський - герцог Нижньої Лотарингії, його брати Болдуін і Євстафій, граф Гуго Вермандуаській - син французького короля Генріха I і граф Боемунд Тарентський.
Готфрід Бульйонський, французький лицар, голова першого хрестового походу і засновник Єрусалимського королівства. Лицарі під проводом досвідченого Нормана Боемунда Тарентський зібралися восени тисячі дев`яносто сім і в наступному році захопили Никею, Едесу, а пізніше Кілікію і Єрусалим (одна тисяча дев`яносто дев`ять). Вони заснували Єрусалимське королівство, а також Антіохійської князівство, Едеського і Тріполійське графства. Крім того, тут були організовані чернечі-лицарські ордени іоаннітів, тамплієрів і Тевтонський орден.
Облога Єрусалиму


Євреї і мусульмани билися разом, щоб захистити місто від франків. Однак їх оборона виявилася невдалою і 15 червня 1099 хрестоносці проникли в місто. Вони продовжужавали вбивства єврейських і мусульманських жителів, які вижили, підпалювали мечеті і руйнували місто .. Віддаленість, відчуженність і страх, що відчували франки на чужині, пояснює їх жорстокість, включаючи канібалізм, який був зафіксований під час облоги Марата в 1098 році. В результаті Першого хрестового походу були створені численні малі держави хрестоносців, серед яких виділялося Єрусалимське королівство.В цьому королівстві приблизно 120,000 франків (переважно франокомвніх західних християн) керували 350,000 мусульман, євреїв і місцевих християн східного обряду, які залишилися після арабського окупації 638 року.
Хрестоносці також намагалися взяти під контроль Тир, але були переможені мусульманами. Жителі Тіра попросили Захір аль-Дін Атабеков, правителя Дамаска, допомоги в захисті свого міста від франків з обіцянкою здати місто йому. Коли франки були переможені, мешканці Тиру не здали місто, а Захір аль-Дін коротко сказав:



Після взяття Єрусалиму хрестоносці створили чотири держави: Єрусалимське королівство, князівство Антіохії, Графство Тріполі і Графство Едесса. Спочатку мусульмани не становили загрози для держав хрестоносців через внутрішні конфлікти, але згодом вони об`єдналися навколо Імад аль-Дін Зенгі.Він почав з захоплення Едесси у 1144 році. Це було перше місто, підкорені хрестоносцями, і перше місто, відвойоване мусульманами. Це змусило Папу Римського оголосити Другий хрестовий похід.
Другий хрестовий похід



Використовуючи ідеї священної війни проти невірних ( «джихаду»), мосульських емір Імад ад-Дін Зенги в 1137 р розгромив війська графства Тріполі і почав погрожувати захопленням прикордонних держав королівства, зокрема Едеського графства. Його тодішній правитель - Жослен І де Куртене (1118-1131) не мав достатньо військ, щоб захистити свої землі і місто. Провівши розвідку, у 1144 р Зенги почав облогу Едесси. Облога міста тривала 28 днів і Едесса була захоплена 25 грудня 1144 Антіохійський князь Раймунд де Пуатьє (1099-1149) не тільки відмовився допомогти в біді свого сусіда, але під різними приводами затримував загони, які йшли на допомогу Жослен.
Успіх джихаду становив загрозу існуванню всіх держав хрестоносців. Після смерті свого батька Зенгі Махмуд Нур ад-Дін (Нуреддін) (1146-1179) об`єднав ворогуючі сирійських емірів на боротьбу проти хрестоносців, також використовуючи гасла джихаду.
Третій хрестовий похід
Близький Схід в 1190.



У березні +1190 війська Фрідріха I Барбаросса переправилися в Азію, рушили на південний схід і, після страшних втрат, пробилися через всю Малу Азію, але несподівано після переходу через Тавр імператор потонув в річці Салеф. Частина його війська розійшлася, багато хто загинув, інших герцог Швабії Фрідріх VI привів в Антіохію, а потім в Акри. У січні 1191 він помер від морової виразки. Навесні прибутку французький король Філіп II Август, англійський король (Річард I Левине Серце) і герцог Леопольд Австрійський. По дорозі Річард I Левове Серце переміг імператора Кіпру, Ісаака Комніна, який змушений був здатися. Його ув`язнили в сирійський замок, де тримали майже до самої смерті, а Кіпр потрапив під владу хрестоносців. Облога Акри йшла погано внаслідок розбрату між французькою та англійською королями, а також між Гі де Лузіньян і маркграфом Конрадом Монферратського, заявив після смерті дружини Гі претензії на ієрусалимську корону і одружився на Ізабеллі Єрусалимської, сестрі і спадкоємиці померлої Сібілли. Тільки 12 липня 1191 Акра здалася після майже дворічної облоги. Конрад і Гі примирилися вже після взяття Акри- перший був визнаний спадкоємцем Гі і отримав Тир, Бейрут і Сидон. Незабаром після цього відплив на батьківщину Філіп II з частиною французьких лицарів, але Гуго Бургундський, Генріх Шампанський і багато інших знатних хрестоносців залишилися в Сирії. Після взяття Акри хрестоносці діяли мляво і не зважилися рішуче напасти на Єрусалим, хоча і робили слабкі спроби. Нарешті, у вересні 1192 р було укладено перемир`я з Саладином: Єрусалим залишився у владі мусульман, християнам було дозволено відвідувати святе місто. Після цього Річард відплив до Європи.
Обставиною, що дещо полегшило положення хрестоносців, була смерть Саладіна в березні 1193, розділ його володінь між його численними синами стало джерелом міжусобиць серед мусульман. Незабаром висунувся брат Саладіна, Аль-Малик, який завоював Єгипет, південну Сирію, Месопотамію і прийняв титул султана. Після невдачі третього хрестового походу в Святу Землю став збиратися імператор Генріх VI, який прийняв хрест у травні 1195, але він помер у вересні 1197. Деякі загони хрестоносців, що відправилися раніше, все ж прибули в Акру. Трохи раніше імператора вмер Генріх Шампанський, який був одружений на вдові Конрада Монферратського і тому носив ієрусалимську корону. Королем обраний був тепер Аморі II (брат Гі де Лузиньяна), який одружився на вдові Генріха. Тим часом військові дії в Сирії йшли невдало, значна частина хрестоносців повернулася на батьківщину. В цей час німецьке госпітальне братство св. Марії, засноване під час 3-го хрестового походу, був перетворений в Тевтонського духовно-лицарський орден.
У 1187 р султан Саладін (Салах ад Дін) розбив хрестоносців і захопив Єрусалим. Відображати святе місто в третьому поході вирушили зі своєму військами король Франції Філіп II Август, король Німеччини Фрідріх I Барбаросса і король Англії Річард I Левове Серце.


Саладін і Річард підписали мирну угоду по розділу Святої Землі включаючи Єрусалимом. Хрестоносці заснували Друге Королівство зі столицею в Аккрі (зараз Акко). Однак фактично єдиним успіхом походу було завоювання Кіпру, який згодом був проданий тамплієрів.
Четвертий хрестовий похід



Хрестоносці штурмують Константинополь (Ежен Делакруа, 1840). Найвідомішою подією Чtтвертого хрестового походу стало пограбування православного Константинополя Четвертий хрестовий похід був організований не проти турків-мусульман, а проти православної Візантійської імперії. Результатом четвертого походу (1202-1204) були узурпація влади імператора в Константинополі і підстави Латинської імперії. На початку XIII в. стало ясно, що вирішальне значення для долі Святої Землі має Єгипет, султан якого постійно загрожував володінням хрестоносців. Папа Інокентій III почав готуватися до нового хрестового походу, проте в Єгипет хрестоносці так і не дійшли.
Щоб потрапити до Єгипту, керівники походу звернулися до Венеції, яка мала найкращий флот, із проханням переправити їх війська. Дож Енріко Дандоло - голова Венеціанської республіки - погодився перевезти хрестоносців за велику суму - 85 тис. Марок сріблом. У червні 1 202 p., Коли кораблі були вже готові, на острові Лідо зібралася тільки третина хрестоносців. Керівники походу змогли зібрати лише частину необхідної суми. Тоді дож запропонував відкласти плату за умови, що хрестоносці допоможуть йому знищити торгового суперника - місто Задар на східному узбережжі Адріатичного моря. Незважаючи на заборону папи воювати проти християн, керівники походу в нагоді. У листопаді тисячі двісті дві монголо-татари захопили і розграбували Задар. Інокентій III відлучив Венецію і хрестоносців від церкви, але, бажаючи знищити єгиптян, пообіцяв зняти відлучення, якщо похід відбудеться.
Однак дож Венеції умовив хрестоносців на похід проти ще одного свого суперника-християнського Константинополя. Приводом до війни стало бажання сина імператора Ісаака II Ангела відібрати у дядька Олексія престол, який він захопив, засліпивши брата. Імператорський син пообіцяв за це щедру винагороду, вкрай необхідну хрестоносцям, - 200 тис. Марок сріблом.
Влітку 1203 хрестоносці почали облогу Константинополя. Незабаром вони захопили місто і повернули престол Ісааку II. Далі треба було розрахуватися з «визволителями», але в імператорській скарбниці не знайшлося такої кількості грошей. Коли їх почали силою стягувати з населення, спалахнуло повстання, в результаті якого новим імператором проголосили ворога хрестоносців Олексія Дуку. Він спробував захистити місто від «визволителів». Хрестоносці почали новий штурм Константинополя, 13 квітня взяли місто і по-варварськи його пограбували, вбивши тисячі жителів.
Після перемоги хрестоносці розділили між собою землі імперії. латиняни (Так називали хрестоносців візантійці) заснували на руїнах імперії свої володіння, які на Заході називали Латинською Романії, а історики згодом назвали Латинською імперією. Про продовження походу, звичайно, вже не йшла.
решта походів
У 1212 року окремо був організований похід дітей, як безгрішні мали відвоювати Єрусалим. В Палестину з Франції та Німеччини вирушили в цілому близько 50 000 тис. Дітей. Похід закінчився ганебно. Діти частково не витримали труднощів походу, а частково були продані в рабство.
Відбулося ще чотири хрестові походи - все невдалі (1217-1221, 1228-1229, 1248-1254, 1270). А одна тисяча двісті дев`яносто один Палестина була завойована султаном Єгипту.
На Першому і Другому Ліонському соборі за ініціативою Папи Римського активно обговорювалося питання організації Дев`ятого хрестового походу проти монголо-татар. На I Ліонському соборі був присутній митрополит Київський (Архієпископ Руський) Петро Акерович, який розповів про татарську навалу і закликав європейських князів до організації походу. За рішенням Собору до Києва і Золотої орди було відправлено посольство Плано Карпіні.
На другому Ліонському соборі було знову піднято питання про організацію хрестового походу проти монголо-татар. Однак розмови про Дев`ятого хрестового походу, незважаючи на всі зусилля папи Григорія X, що не втілилися в життя. Похід передбачалося здійснити проти Золотої Орди в союзі з Ільханідов Абак, представник якого на соборі в знак серйозності намірів хана прийняв хрещення.
Підсумки і значення хрестових походів
Хрестові походи як військові експедиції з метою визволення Святої Землі зазнали краху. Вони викликали значні людські втрати як серед населення країн Сходу, так і серед самих учасників. Під час походів було знищено багато пам`яток культури, бібліотек, палаців. В результаті Четвертого Хрестового походу було зруйновано Константинополь - центр східної християнської культури. Хрестові походи привели до погіршення відносин між Європою і країнами Сходу, християнським та ісламським світами.
Однак епоха хрестових походів для Європи не пройшла безслідно. Значно пожвавилася торгівля на Середземному морі. Особливо помітна перевага отримали італійські міста-держави - Венеція, Генуя, Піза, до яких перейшла першість у торгівлі з країнами Сходу. Візантія, як торговий суперник італійських міст-держав, після Четвертого Хрестового походу перестала їм бути.
Хрестові походи сприяли ознайомленню європейців з новими рільницькими рослинами і початку їх вирощування в Європі. Саме тоді потрапили в Європу рис, гречка, лимони, абрикоси, кавуни. Хрестоносці познайомилися з виробництвом цукру, шовкових тканин і скляних дзеркал, запозичили зі Сходу голубиную пошту і вітряки. Знайомство зі Сходом вплинуло і на побут європейців. Лицарі засвоїли східні манери, придворну ввічливість, почали стежити за своїм тілом та обличчям. Саме з тих пір на Заході звикли мити руки перед їжею, приймати ванни і митися в гарячих лазнях. У лицарських замках з`явилася нова захоплююча гра-шахи.
У Західній Європі посилився потяг до вишуканих страв, солодких вин, прянощів. У моду увійшли гарний одяг, предмети східного побуту, ковдри, рідкісні речі, коштовна зброя. Щоб купувати все це, потрібні були кошти, і феодали стали частіше вимагати від залежних селян платити їм податки грішми, а не давати продуктами, як раніше. Тому в Європі пожвавилася торгівля, руйнувалося старе натуральне господарство.

Shaye ID Cohen. «Legitimization Under Constantine». PBS. https://pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/religion/why/legitimization.html. Перевірено 2007-08-11. "HISTORY: Foreign Domination" Denys Pringle "Architecture in Latin East" in The Oxford History of the Crusades ed. Jonathan Riley-Smith (New York: Oxford University Press, 1999) 157 Madden, p. 5 Madden, p. 8 Trumpbour, John. «Crusades ...» In The Oxford Encyclopedia of the Islamic World., Edited by John L. Esposito. Oxford Islamic Studies Online, https://oxfordislamicstudies.com/article (accessed February 17, 2008). «Les Croisades, origines et consequences», p.62, Claude Lebedel, ISBN 2-7373-4136-1 The Damascus Chronicle of the Crusades, Extracted and translated from the chronicle of Ibn Al-Qalanisi, translated by HAR Gibb (London: Luzac Co, 1932).

Поділися в соц. мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!