Фізика в україні

Відео: Тарифи 2017 - Велике підвищення в Україні

Фізика в Україні. До 18 століття слово «фізика» в його первісному значенні окреслювали все знання або уявлення про природу. Ще в 19 столітті в Західній Європі слово фізика було синонімом загального терміна «природознавство» (англ. natural philosophy, ньому. Naturphilosophie). Сучасний поділ природознавства на біологію, хімію, фізику, астрономію і т. Д. Відбувся внаслідок поширення і поглиблення знання у всіх цих ділянках.
В Україні за раннього періоду історії слід мати на увазі первісне значення слова фізика, тобто загальне природознавство. Про зацікавленість природознавством (і фізикою) в Україні в старовину відомостей дуже мало. Одним з перших джерел є «Ізборник» Святослава (+1073), в якому є кілька відомостей з медицини і натурфілософії.
За середньовіччя взагалі розвиток фізичних знань в Україні був пов`язаний з прикладною математикою, яку застосовують в ремеслі і торгівлі.
Певною знаковою фігурою в точних науках стосуються фізики цього періоду є Юрій Дрогобич (* бл 1450 на Дрогобиче- † 4 липня 1494 в Кракові) - український філософ, астроном, астролог, перший відомий український доктор медицини.
Києво-Могилянська Академія, що стоїть +1632, не поступалася рівню філософської і натурфілософською науки тодішнім університетам Європи. Після Переяславської угоди вона стала головним культурно-освітнім центром Російської Імперії і була їм до заснування Московського Університету в 1755 році.
Найвизначнішим викладачем фізики (натурфілософії) в Києво-Могилянській Академії слід вважати Феофана Прокоповича. У 1734 році в Київській Академії навчався видатний російський природознавець Михайло Ломоносов. Від 30-их років 18 століття природознавство (фізику) на вищому рівні викладали в заснованому в 1727 році Харківському Коллегіуме- по про єднанні його з Харківським Головне народне училище (1793) фізика викладалася вже як окремий предмет.
В Харкові
Одним з перших фізиків Харківського Університету був Т. Осиповский, який досліджував природу світла і цікавився проблемами часу і простору. Першим українським, який вніс вклад в фізику у всесвітньому масштабі, був народжений на Полтавщині учень Т. Осиповського - М.В. Остроградський. Доведено їм теорема про перетворення кратних інтегралів (теорема Остроградського-Гаусса) лягла в основу сучасної теоретичної механіки та електродинаміки. Він також вніс значний вклад в інші ділянки фізики: вирішив задачу поширення хвиль на поверхні рідини, розвинув теорію поширення тепла в рідинах, і значно привів до застосування варіаційних принципів для вирішення завдань з механіки консервативних систем.
М. Пальчиков, професор того ж університету, спостерігав в 1882 році за поляризацію світла, розсіяного атмосферою, тоді ж він експериментально спростував тодішнє уявлення про те, що небо є блакитним через флюоресценцію повітря-він теж пропрацював перші в Україні дослідження радіоактивності (1900 в Одесі ).
У 1911-1921 роках в Харківському Університеті початку швидким темпом розвиватися радіофізика (Д. Рожанський). У цю галузь вчені України вносять безперебійно вагомий внесок і тепер.
У відкритому 1928 Харкові Український Фізико-технологічному інституті (ФТІ, сучасна назва: Ордена Леніна Фізико-технологічний інститут АН УРСР) розвинулися дослідження з теоретичної та ядерної фізики, фізики низьких температур, фізики твердого тіла і радіофізики. Харківський ФТИ швидко став одним з головних фізичних центрів України, навіть за все СРСР, в ньому працювали:
Дослідницька робота Харківського ФТИ високо оцінюється в світі, особливо в галузі фізики плазми, магнітної гідродинаміки і вдосконалення магнітних пасток для закріпощення плазми в керованому термоядерному синтезі.
В Києві
Чималу дослідну роботу розвинув в 1865-1891 роках засновник першої фізичної школи в Україні, професор Київського університету М. Авенаріус. Він виявив і кількісно оформив залежність ЕРС термоелементів від температури (закон Авенаріус), як також почав систематичні дослідження критичних параметрів ряду рідин і виявив залежність між критичною температурою, об`ємом і дійсної температурою рідини. Авенаріюс був одним із засновників Київського Фізико-Математичного Товариства (1889), яке відгорало значну роль в розвитку і популяризації фізики в Україні.
У 1884 році створено в Київському Університеті першу в Україні кафедру теоретичної фізики, яку очолив Микола Шиллер. Він вніс значний вклад в термодинаміку, описав пружність насиченої пари (закон Томпсона-Шіллера) і довів, що в диференціальне рівняння другого закону термодинаміки входить інтегруючий дільник, який повинен бути універсальною функцією температури.
Одним з перших центрів фізичних досліджень в Україні була організована в 1923 році А. Гольдманом в Київському Політехнічному Інституті науково-дослідна кафедра фізики, яка почала перші в Україні дослідження напівпровідників. 1927 Гольдман заснував перший в Україні фізичний журнал «Фізичні записки», який в значній мірі допоміг розвитку української фізичної термінології. 1929 Київську науково-дослідницьку кафедру перетворено в Науково-Дослідний Інститут Фізики, який згодом перейменовано в Інститут Фізики АН УРСР.
В Інституті механіки (заснованому 1919) досліджують теорію пружності, теорію стійкості, хвильову динаміку деформованих тіл, нелінійну теорію просторових коливань. Інститут гідромеханіки (заснований 1926) дає вагомий внесок в аеродинаміку і гідродинаміку турбулентних і кавітаційних течій, в динаміці в`язких рідин. Головну роль у розвитку фізичних досліджень зіграв і грає Інститут Фізики, заснований в Києві 1929. На тисяча дев`ятсот вісімдесят дві він веде роботу в тринадцяти відділах: фізики кристалів, фотоактивності, нелінійної оптики, фізичної електроніки, оптичної квантової електроніки, резонансних і адсорбційних явищ, газової електроніки, електроніки твердого тіла, теоретичної фізики, математичних проблем фізики, приймачів випромінювання, фізики радіаційних процесів.
На світову арену вийшли з Києва імена таких фізиків, як:
В Сімферополі
З ініціативи групи професорів Київського Університету 1918 відкритий в Сімферополі Таврійський (згодом Кримський) Університет. За недовгий час його існування (до 1929) його фізико-матемематічній факультет розвинув жваву діяльність. Тут працював Я. Френкель, який написав ряд ґрунтовних підручників теоретичної фізики. Інші видатні фізики в Кримському університеті: Н. Крилов, А. Іоффе і І. Тамм (Нобелівська премія 1958). Цей університет в 1923 закінчили І. Курчатов (пізніше в Москві), основоположник розвитку ядерної енергії в СРСР, і К. Синельников, український конструктор прискорювачів заряджених частинок і плідний дослідник ядерної фізики і фізики плазми в Харківському Фізико-Технічному Інституті. Поряд з працею фізичних кафедр університетів і технічних вузів, широка науково-дослідна діяльність розвинулася в фізико-дослідних інститутах. Від 1925 до 1932 року в Сімферополі існував Кримський Науково-Дослідний Інститут, в якому під керівництвом І. Тихонівського велися атмосферічно-оптичні дослідження.
В Одесі
1 926 відкрито в Одесі Науково-Дослідний Інститут Фізики (1933 цей інститут увійшов до складу Одеського Університету), в якому група фізиків під керівництвом Е. Крилова отримала важливі результати в дослідженнях фотоефекту в напівпровідниках, люмінесценції фарб і кристалів і фотохімічних і фотоелектричних процесів в фотографічному зображенні .
У Полтаві
1 926 заснований Полтавську гравіметричну обсерваторію, в якій досліджується обертальний і гравітаційний рух землі. Значних успіхів домоглася Полтавська обсерваторія в вивченні земних припливів і їх залежності від розривних порушень земної кори.
В Дніпропетровську
У металургії значних успіхів домігся заснований 1932 року в Дніпропетровську Фізико-технологічний інститут, який став осередком прикладних досліджень, які були потрібні для розвитку металургії в Україні і в усьому СРСР. Крім значних досягнень в металографії та теплофізики, Дніпропетровський ФТІ отримав визнання за розвиток фізики і хімії повільного і вибухового горіння.
Після другої світової війни наявні науково-дослідні інститути перебудована, створений ряд філій і заснований ряд нових, спеціалізованих інститутів. Відділ Фізики АН УРСР налічує десять установ:
Серед інститутів і філій, створених після Другої світової війни, які розгорнули значні фізичні дослідження, можна назвати наступні:
Інститути оснащені відповідними дослідними спорудами і приладдям, які допомогли здобути значних досягнень і міжнародного визнання. Тут можна виділити комплекс прискорювачів, токамаков і стелараторів в Харькове- півтора кілометровий радіотелескоп, також в Харькове- дослідний реактор, ізохронний циклотрон і головну астрономічну обсерваторію в Києві. Всесвітньою славою користується Кримська астрофізична обсерваторія.
Фізики Україна вносили і вносять вагомий вклад, як в теоретичну, так і в експериментальну фізику на світовому рівні. Сотні фізиків Україна цитовано в закордонні науковій літературі. Серед інших знаходимо там, крім вищеназваних, такі імена:
Значного і міжнародного визнання досягли вчені-фізики українського походження, які працювали або працюють за межами України. Серед них відомі:
Чимало українських фізиків працювали в СРСР, за межами України, і їх зазвичай відносять до росіян.

Сітроен клуб на Україні

Увага, тільки СЬОГОДНІ!