Серед комуністів існує значна кількість інтерпретацій, двома головними з них є марксизм і анархізм. Перше поділ в комуністичному русі відбулося між марксизмом і анархізмом під час Першого Інтернаціоналу (1864-1876). Тоді ідеї комунізму стали нерозривно зв`язуватися з вченням Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. За часів I, II, III Інтернаціоналу домінувало переконання, що комунізм - це суспільно-економічна формація, що приходить на зміну капіталізму. Першою нижче, фазою комунізму є соціалізм. На етапі соціально-економічної зрілості соціалістичного суспільства відбувається поступовий перехід до комунізму. Ця теорія перехідних «етапів» надалі проявила свою неадекватність.
У ХХ століття, зокрема після Жовтневої революції 1917 р в Росії, вплив на світовий політичний порядок мають більше марксисти (безпосередньо через «Маніфест комуністичної партії» або опосередковано - марксизм-ленінізм), ніж анархісти. Разом з встановленням СРСР і т.зв. «Соціалістичним табором», а особливо разом з перемогою сталінізму, затверджується режим державного комунізму, що суперечить принципам і завданням комунізму (див. Сталінізм, державний капіталізм). Сталінський «термідор», заперечує принципи «перманентної революції» на користь «соціалізму в окремо взятій країні», систематично критикують революційні марксисти (троцькізм). Класова боротьба грає центральну роль в марксизмі. Відповідно до цієї теорії, встановлення комунізму відповідає кінцю будь класової боротьби, а класовий поділ людей зникає. В СРСР цього не сталося, тому радянський режим називається «комуністичним» з ідеологічних мотивів (див. Холодна війна).
Комунізм і терор
Див. Також: червоний терор
У країнах, де при владі були комуністи, використовувався метод терору. У Радянській Росії 1918 року було прийнято «Декрет про червоний терор», в якому шлях терору оголошувався «прямою необхідністю». Червоний терор поширився також і на інші радянські республіки. Продовженням червоного терору в СРСР стали Сталінські репресії, а також ряд штучно створених голодоморів, які забрали життя мільйонів людей.
До методів терору вдавалися і комуністична влада інших країн. Зокрема до терору вдавалися комуністи Угорщини (в березні-липні 1919), комуністична військова хунта Ефіопії (1977-79), неодноразово придушенням антикомуністичних повстань займалася червона армія (зокрема в 1956 - в Угорщині, в 1968 - в Чехословаччині).
За приблизними оцінками спеціального доповідача Ради Європи Герань Ліндблада, найбільша кількість жертв комуністичної влади доводиться на Китай (65 млн.) І СРСР (20 млн.).
критика комунізму
[Img = left] https://mir-prekrasen.net/uploads/posts/2011-01/1295077866_4РєРѕРјСѓРЅРѕС "Р ° С? РёР · РјСѓ.jpeg [/ img] Пам`ятник" борцям за свободу України, жертвам комуно-фашистського терору 1939-54г. " В Яремче
Пам`ятник «Жертвам комунізму» в Кракові, Польща Починаючи з енцикліки Папи римського Бенедикта XV в 1920 році Bonum Sana густо наступних офіційних документів, що видавалися главами католицької церкви, комунізм засуджувався татами за атеїзм, прагнення до руйнування соціального порядку в суспільстві і підрив основ Християнської цивілізації. Засудження в законодавчих актах посткомуністичних країн
Після припинення існування СРСР, посткомуністичні країни Західної Європи засудили комуністичний режим на офіційному рівні. У Чехії 1993 був прийнятий Закон про протиправність комуністичного режиму і опору проти нього, в якому зокрема комуністичний режим був названий «злочинним, нелегітимним і неприйнятним». Подібний закону 1996 року прийняв і Словацький парламент
Конституція Польщі від 1997 року містить статтю, яка забороняє існування організацій, які проповідують «тоталітарні методи і практики діяльності нацизму, фашизму і комунізму»., А комуністичні злочини фігурує як законодавчий термін.
12 травня 2005 Сейм Латвії прийняв "Декларацію про засудження тоталітарного комуністичного окупаційного режиму Союзу Радянських Соціалістичних Республік, який здійснювався в Латвії в тому ж році сейм Латвії прийняв спеціальний закон, що забороняє публічне використання радянської і фашистської символіки Латвія заборонила серп і молот. Аналогічні закони були прийняті в січні 2007 року в Естонії, і в червні 2008 в Литві
Засудження в виступах глав держав
Рівність між комунізмом і нацизмом прозвучала і в офіційній заяві президента США Джорджа Буша, який сказав наступне:
Президент України Віктор Ющенко на відкритті Меморіалу пам`яті жертв Голодомору на Харківщині сказав:
Резолюція Ради Європи
У 2006 році була прийнята Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи, яка однозначно засудила злочини комуністичних тоталітарних режимів. Зокрема в резолюції йдеться:
У резолюції Парламентської Асамблеї також акцентовано увагу на тому, що
У ряді країн Європи, в тому числі і України існують пам`ятники і меморіальні комплекси пам`яті жертв комуністичних режимів, або окремих їх злочинів. Всього на території колишнього СРСР активісти налічують 1213 пам`ятників і пам`ятних дощок. Кілька таких пам`яток існує і на території Росії.
У той же час на території колишнього СРСР існують і пам`ятники ідеологам і діячам комунізму. Зокрема в Україні станом на 2009 рік існує понад 2 тисячі пам`ятників діячам тоталітарного періоду.
Комунізм як релігія
Існує також теорія сприйняття явища комунізму як своєрідної релігії. Відповідно до теорії, при дослідженні людини, що виросла в оточенні комуністичної ідеології, виявлено багато паралелей між тим, як ця людина сприймає саму ідею комунізму, і іншими людьми, які дуже сильно прив`язані, наприклад, ісламу, християнства і т.д. Всіх цих людей об`єднують однакові агресивні потягу до людей, які не згодні з їх ідеєю, часто ці люди втрачають можливість аналізувати свої глобальні ідеології, не терплять жодної критики з боку по-іншому мислячих людей, хоча саме їх це абсолютно не чіпає. Ідея комунізму для них перетворюється в істину, не підлягає ніяким сумнівам, в неї потрібно просто вірити і не задавати ніяких питань. Так як комунізм не терпить самої думки про стороннє мислення, він породжує вакуум віри в людину, сам його і заповнюючи. Так комунізм перетворюється з форми правління в релігію. Зокрема щодо цього факту свідчить, що у комуністів (на прикладі СРСР) були фактично святі мощі - муміфіковане тіло В. І. Леніна, писань - твори класиків марксизму-ленінізму, святилище - мавзолей Леніна, форма якого взята з моделей месопотамських храмів, саме ж приміщення використовувалося ще як трибуна.
Політико-ідеологічні течії ХХ-го століття
марксизм
Анархо-комунізм
ленінізм
троцькізм
сталінізм
маоїзм
єврокомунізм
Комунізм як політика
Міждержавні комуністичні блоки
Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) 1949-1991
Організація Варшавський Договір (ОВС) 1955-1991
Спроби політично-державного втілення в практиці
Див. Також: Реальний соціалізм
СРСР
Куба
КНР
КНДР
Камбоджа
В`єтнам
Ефіопія
Негативні наслідки реалізації на практиці в СРСР
Громадянська війна 1917-1921
Голодомор в Україні 1932-1933
Колективізація і розкуркулення
Наслідки правління компартії в Китаї
Поділися в соц. мережах:
Болеслав беруть
Союз радянських соціалістичних республік
Ленін владимир ильич
Сталін йосип віссаріонович
Українська народна республіка
Центральна європа
Горбачов михайло сергеевич
Інтернаціоналізм
Латвія
Пострадянські держави
Фашизм
Народний артист ссср