Харківський національний університет імені в. Н. Каразіна

Відео: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (Karazin Kharkiv National University)

Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна - університет в м Харків, автономного дослідний національний університет. Заснований в листопаді 1804 року з ініціативи видатного просвітителя В.Н.Каразіна. Другий за віком (після Львівського університету) університет сучасної України. Згідно з оцінками якості освіти університет займав сьоме (Компас, 2009 г.) і четверте місце (Дзеркало тижня, 2007) в Україні. Згідно з однією з рейтингів провідних університетів світу (Webometrics, 2009 г.), Харківський університет займав шосту позицію серед університетів України та 2570 місце в світі. У Харківському університеті навчався Нобелівський лауреат Ілля Мечников, а також викладав лауреат Нобелівської премії Лев Ландау.
17 січня (29 за новим стилем) 1805 року був підписаний Указ про відкриття в Харкові Імператорського Університету. Це був другий університет на півдні Росії, він був заснований з ініціативи місцевого громадянства, головним чином заходами В. Каразіна, ідею якого підтримали і зібрали необхідні кошти дворянство і міська управа. Куратором університету був призначений граф С. Потоцький, а першим ректором був філолог І. Ризький. Серед професорів за перших десятиліть існування університету переважали іноземці, головним чином немци- найвизначніші з них - філософ І. Б. Шад та історик Д. X. Роммель. Число студентів в 19 ст. постійно зростала: 1805 - 57, 1810 - 118, за 1860-их років - приблизно 425, 1887 - 1520.
Деякий час Харківський університет користувався автономією з виборним ректором, але в 1820 - 50-их роках його взято під суворий контроль (ректора призначав міністр освіти) з цензурою наукових видань і навіть викладання. 1863 університет в новому статуті отримав часткову автономію.
У 19 - початку 20 ст. Харківський університет мав 4 факультети: фізико-математичний, історико-філологічний, медичний і юрідіческій- 1839 створено при ньому ветеринарну школу, що стала згодом самостійним інститутом (1851). Університет мав лабораторії, клініки, астрономічну обсерваторію, ботанічний сад, бібліотеку. 1811 при ньому був заснований Філотехнічне Суспільство, а в другій половині 19 ст. - Харківське Математичне Товариство, Харківське історико-філологічного товариства, товариства дослідників природи, фізичне, хімічне, юридичне, і інші. З ініціативи діячів університету з`явилися перші періодичні видання на Слобожанщині: «Харківський Еженедельнік`" (1812), «Українські вестнік» (1816-1819), «Українські Журнал`» (1824-1825) та інші. За перший період свого існування університет (1805-1835) мав вплив на організацію шкільного на Слобожанщині. З 1874 університет видає «Вчені записки».
Харківський Імператорський Університет. Харківський університет зіграв помітну роль в українському національному відродженні, головним чином на початку, а також до кінця 19 - початку 20 ст. Ще до того, поки Київ став центром українського національного життя на Наддніпрянщині, в середині 19 ст. тут велися дослідження народного побуту, історії та мови, починалася літературна діяльність і україномовний театр, до чого багато привів університет. У другій половині 19 ст. Харківське Історично Філологічна Суспільство широко розвинуло дослідження історії і побуту Слобідської України і Гетьманщини. Студенти об`єднувалися в українському громади, за участю Потебні, Мови - Лиманського та інших, висуваючи також політичні вимоги українського руху. З ініціативи професорів (Сумцова, Багалія, А. Зайкевича) рада професорів університету висловилася проти цензури український видань ( "Записка з питання про цензуру книг на малоросійським мовою»). 1906 присвоєно почесні докторати М. Грушевському та І. Франко, а 1910 - А . Єфименко. 1907 Сумцов, Багалій і Халанський почали викладати лекції по народної словесності, історії України та мовознавства українською мовою.
Ювілейна монета на честь 200-річчя університету. За революції 1917 - 20 в університеті велася боротьба між прихильниками російської державності і українського курсу. Частина професорів, які не погоджуються з новими політичними реаліями покинула університет. Більшість українських професорів залишилася в Харкові. Вони продовжували працювати в реорганізованих радянською владою на базі університету установах: в Академії теоретичних знань (1920 - 21), Харківському Інституті Народної Освіти (ХІНО, 1921 - 30), Харківському Інституті Народного Господарства та фізико-хімічному та юридичному інститутах. 1932 - 33 на їх базі відновлено університет, що складався з 7 факультетів: фізико-математичний, хімічний, біологічний, геолого-географічний, літературно-лінгвістичним, історичним (з філософським відділом), економічним з (відділом економічної географії). +1936 Харківському державному університету присвоєно ім`я російського письменника А. Горького (хоча він не мав ніякого відношення до Харківського Університету). За війни університет евакуйовано в місто Кизилорда в Казахстані. У 1943 - 44 ХДУ повернувся до Харкова. У 1951 році 800 студентів університету були репресовані за відмову складати іспити російською мовою. Судові засідання були закритими. У 1977 р в його складі діяли факультети і відділи: механіко-математичний, фізичний, геолого-географічний, економічний, історичний, філологічний, іноземних мов, загальнонаукових, заочний та вечірній.
За часів свого існування офіційну назву Харківського університету кілька разів змінювалася. Університет був заснований з назвою Харківський Імператорський університет і зберігав цю назву до 1917 р За часів СРСР університет називався Вільної Академією теоретичних знань (1920-1921), Харківський Інститут Народної Освіти (1921-1932), Харківський державний університет імені А. М. Горького (1932-1990-е). З 1999 р університет має сучасну назву - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.
Конструктивістський Будинок проектів, 1930-і до переїзду в нього університету. Майже ціле століття заклад перебував в первісних старих приміщеннях-будинок медичного факультету та гуртожиток побудував на власні кошти цукрозаводчик І. Харитоненко в кінці ХІХ ст. Нові корпуси університету побудований за ректорства Д. Багалія на початку ХХ ст.
На 1932 рік побудови, це був найвищий будинок не тільки Харкова, але і всієї України. З висотою 66 метрів будинок увійшов в історію як найвищий будинок свого часу.


Університет налічує 20 факультетів: біологічний, фізико-технічний, радіофізичний, фізичний, комп`ютерних наук, філософський, механіко-математичний, геолого-географічний, екологічний, економічний, іноземних мов, історичний, філологічний, фундаментальної медицини, хімічний, соціологічний, психології, юридичний, факультет підвищення кваліфікації, фізико-енергетичний.
Наукова діяльність по ряду напрямків організована в науково-дослідних установах університету, таких як Науково-дослідний інститут астрономії, Біологічна станція, Ботанічний сад, Група радіоційноі динаміки, Інститут високих технологій, Науково-дослідний інститут біології, Науково-дослідний інститут лазерної біології та лазерної медицини , Науково-дослідний інститут хімії.
Випускник університету Нобелівський лауреат Ілля Мечников.

Див. Також: Випускники Харківського університету

Видатними професорами університету до 1917 були: філологи - І. Срезневський, М. і П. Лаврівський, А. Потебня, С. Кульбабкін- етнографи - А. Метлинський, М. Сумцов- історики - П. Гулак-Артемовський, Д. Багалій, В. Бузескул, Е. Редін- юристи і соціологи - І. Томаківський, Д. Качановський, М. Ковалеській- економіст - В. Левітскій- статистик - А. Рославский-Петровскій- математики - В. Імшенецький, А. Ляпунов, В. Стєклов, Т. Осиповский, К. Андрєєв, М. Тіхомандріцькій- фізики - Лапшин Василь Іванович, М. Пільчиков, Д. Режанській- фізико-хімік - Н. Бекетов- хіміки - В. імофеев, В. Данілевскій- ботаніки - В. Арнольді, В. Палладін, А. Краснов- геологи - Н. Борисяк, І. Леваковській. На медичному факультеті викладали - Є. Гордієнко, Т. Ванцетті, крім них, хірурги - М. Трінклер, В. Грубе- офталмолог - Л. Гіршман- анатом - В. Воробьев- патологоанатоми - В. Крилов, М. Мельников-Раздеванков, патофізіолог А. Репрев і інші.


Серед видатних випускників університету в різні часи були: математик - М. Остроградський, статистики - М. Рклицький і П. Кеппен, біолог - І. Мечников, філолог - А. Потебня, історики - М. Костомаров, Й.Т. Щербина та інші.
За радянської влади в ХДУ продовжували працювати відомі вчені дореволюційного періоду. Крім них, відомі математики - С. Бернштейн, Н. Ахієзер, В. Марченко, Д. Синцов, А. Сушкевич, А. Погорелов- фізики - А. Ахієзер, А. Вальтер, Е. Ліфшиц, А. Желіховський, астроном М . Барабашов, фізіологи - А. Нагорний, В. Нікітін, біохімік - В. Залеський, геолог - Д. Соболєв, економіст - А. Ліберман, класичний філолог - А. Коцевалов, мовознавці та літературознавці - А. Білецький, Л. Булаховський. Викладачі ХДУ А. Коцевалов, А. Парадіській, В. Державін, Н. Оглоблин-Глобенко і Ю. Шевельов після +1943 виїхали в еміграцію. Довголітнім не виборною ректором ХДУ після війни був біолог І. Буланкин.

Див. Також: Вчені Харківського університету

За часів СРСР Харківський університет отримав Орден Трудового Червоного Прапора, Орден Жовтневої Революції і орден Дружби народів.
Згідно з оцінками якості освіти університет займав сьоме (Компас, 2009 г.) і четверте місце (Дзеркало тижня, 2007) в Україні. Згідно з однією з рейтингів провідних університетів світу (Webometrics, 2009 г.), Харківський університет займав шосту позицію серед університетів України та 2570 місце в світі. В області менеджменту і економіки університет посів восьме місце, в правознавстві - дев`яте, в інженерно-технічних спеціальностях - десята, в інформаційних технологіях - восьме місце в Україні згідно з рейтингом "Компас" 2009 г. Харківський університет посідає друге місце в Україні по кількості публікацій та цитувань в науковій базі даних Scopus і за індексом Гірша.
Місце Харківського університету в рейтингах університетів України:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!