Українська радянська енциклопедія

Відео: Разведопрос: Сергій кредит про ознаки профанації історії

Українська радянська енциклопедія - багатотомна універсальна енциклопедія про Україну, перша республіканська енциклопедія в СРСР.
Після появи першого тому «Українська Загальної Енциклопедії» у Львові (1930) з ініціативою великої «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) виступив М. Скрипник.
Під його головуванням створено в Харкові редакційну колегію УРЕ, секретарем якої став С. Бадан. Редакція видавала «Бюлетень» (2 числа). Притягнуто до співпраці понад 100 фахівців. Із запланованих 20 томів підготовлені три. Друк першого був передбачений на початок 1933 року, але московська цензура заборонила його як націоналістичний. Того ж року Скрипник вчинив самогубство і його наступником став В. Затонський. Виготовлені матеріали були знищені, і в листопада 1934 редакцію УРЕ розпущено.
Проект 20-томної УРЕ знову сплив на початку 1948 року, але реально розпочато його здійснювати невдовзі після XX з`їзду КПРС (1956), знову у відповідь на українському енциклопедію поза УРСР - Енциклопедію українознавства, що її почало видавати Наукове товариство ім. Т. Шевченка.


18 грудня 1957 доручено роботу над УРЕ АН УРСР. На чолі створеної тоді гол. редакції УРЕ (понад 40 осіб) став М. Бажан. Заплановано 15-16 тт. на 1958-1962. У 1959-1965 видано в Києві 17 тт. (17 т. Повністю присвячений УРСР, в 1967 і 1969 видані його російську і англійську версії). У 1968 додатково видано «Алфавітний предметно-іменний покажчик». В сумі УРЕ охопила 45 000 гасел. Серед ілюстрацій - понад 120 кольорових карт. Тираж - 80 000. У виданні УРЕ взяло участь понад 5000 авторів.
Зміст українознавчих гасел УРЕ згоден із заявою «Передмови», що УРЕ «має показати братерську єдність українського народу з великим російським і всіма іншими народами Радянської Вітчизни» і що вона спрямована проти «перш українського буржуазного націоналізму» - останнім поширюється і на фігурі XVII- XVIII століття, наприклад, на Виговського, П. Дорошенка, І. Мазепу, П. Орлика).


В Урі є тенденція (хоча не послідовна) розуміти українство за територіальним принципом (хто працює в Україні, то українська), але в разі грамотності - за мовною. Багато географічних назв зросійщені, деякі спольщена [Джерело?] Всі назви книг цитовані в Урі українська, внаслідок чого не можна дізнатися, якою мовою вони написані.
У 17 томі дуже скупо витлумачений розділ «Населення» (3 стор. З картою), «Мова» (6 стор.), «Релігія і церква» (3 стор.), Тоді як КПУ присвячено 25 сторінок. Немає зовсім розділів про етнографію та українців у світі, непропорційно мало місця приділено історії до Жовтневої революції 1917 р (50 сторінок, а радянської епохи - 54), що взагалі характерно для історичних робіт радянського часу.
У 1974 р почало виходити друге видання УРЕ під редакцією того ж М. Бажана, випуск якого завершено в 1985 році. У складі редакції теж більше 40 чоловік. Видання складалося з 12 тт. і 50 000 гасел (більша кількість їх при зменшенні числа томів пояснюється збільшенням кількості смуг на стор. з 2 до 3). Новинкою цього видання став російський переклад, який став з`являтися з 1978 року. Загальний тираж УРЕ 2 більше, ніж УРЕ 1, - 100 000, але тираж українського видання менше (50 000, інших 50 000 припадає на російське видання). У «Передмові» зазначено, що це видання УРЕ показує «характерні риси ... радянського народу - нової історичної спільності людей».
Після усунення з Україною П. Шелеста (1972) помітна тенденція Головною Редакції перейти частково на російську мову видань. Це відповідало прийнятої в 1970-80-х рр методології русифікації видань через двомовність, коли гостро актуальні або важливі оригінальні українські видання переводили паралельно російською мовою, з поступовим зменшенням або навіть ліквідацією [Джерело?] Україномовних варіантів.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!