Антанта

Відео: ANTANTA - Все на кін (Стиль) прем`єра 2017

Європейські військові союзи в 1915. Центральні держави коричневі, Країни Антанти сірі і нейтральні країни жовті. Антанта (Фр. еntente - згода, початок вираження фр. Entente cordiale - серцева угоду) - військово-політичне угруповання, основними членами якого були Великобританія, Франція і Росія.
Антанта домінувала в міжнародних відносинах перших десятиліть ХХ століття. Виникла у відповідь на створення тисячі вісімсот вісімдесят два і подовження тисяча вісімсот дев`яносто одна Троїстого союзу Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. Веде початок від франко-російського союзу 1891-93, оформилася як глобальна коаліція після вступу в союз Великобританії, яка 8 квітня 1904 врегулювала розбіжності з Францією в Африці і 31 серпня 1907 - з Російською імперією в Азії (Конвенція про розподіл сфер впливу в Ірані, Афганістані, Тибеті). Колоніальна експансія і озброєння Німеччини, її прагнення покінчити з пануванням Англії на морях спонукали Лондон відійти від колишньої політики «блискучої ізоляції», вступити в союзницькі відносини з континентальними державами, зберігаючи провідну роль в світових міжнародних відносинах. 1911 Антанта стала військовим союзом і основою сил союзників під час Першої світової війни. У роки війни блок Англії, Франції та Росії підтримало 25 держав, у тому числі США, Японія, Румунія, Китай, Греція, Португалія та інші. США які не бажаючи розчинятися в Антанті проголосили себе «асоційованої країною» угруповання. Антанта виграла Першу світову війну і закріпила свій успіх дипломатично на Паризькій мирній конференції створивши так звану Версальську систему міжнародних відносин.
Назрівання глобального збройного конфлікту між військово-політичними блоками безпосередньо загрожувало України. Її землі перебували в складі держав, що належали до протилежних сторін - Росії та Австро-Угорщини, змагалися за першість в Південно-Східній Європі. Але на українські землі претендували і інші держави. Істотною причиною таємного приєднання Румунії до Троїстого союзу 7 жовтня 1883 було прагнення опанувати Бессарабією. Від початку Першої світової війни українські землі перетворилися на арену жорстоких боїв. В офіційно проголошених територіальних вимогах Росії говорилося про приєднання до Росії Східної Галичини, а також, не цілком чітко, - Закарпатті. Північна Буковина поступово перетворилася на об`єкт активного торгу Росії з Румунією, при цьому союзники Росії по блоку підтримували, однак, Румунію.
Повалення царизму і розгортання українського національного руху спочатку не змінило ставлення Антанти в Україну. Франція і Англія продовжували розглядати українське питання як внутрішня справа Росії. Однак неспроможність останньої утримувати Східний фронт привернула увагу Антанти до України як до геополітичного партнера.
Після проголошення Першого Універсалу УЦР і створення Генерального Секретаріату УЦР-УНР урядів Антанти з літа 1917 почали надсилати своїх представників для ознайомлення з внутрішньополітичною ситуацією в Україні. У серпні 1917 за дорученням французького посольства в Петербурзі в Києві перебував журналіст Жан Пелісьє, який інформував свій уряд про події в Україні. У жовтні 1917 англо-французька військова місія на чолі з ген. Табуї і полк. Перл вела переговори з генеральним секретарем військових справ С. Петлюрою. Представники А. на всіх переговорах з українською стороною в основному задавали питання про можливість використання українських військ, поступово формувалися, в військових діях проти австро-німецького блоку. Антанта активізувала діяльність консулів в Києві та Одесі, це були, відповідно, англійці Дуглас і П. Багге, американці Д. Дженкінс і Рей, військово-санітарних та інших організацій.
Падіння Тимчасового уряду і захоплення більшовиками ставки головнокомандуючого російськими військами М. Духоніна, викликали переїзд військових місій Великобританії, Японії, Румунії, Сербії та Бельгії до Києва. У місті почалися активні переговори з представниками Англії (генерал Чарльз) і Франції (полковник гравію і Перл), які намагалися встановити офіційні відносини з Генеральним Секретаріатом і пробували переконати український уряд не брати участі в переговорному процесі з Центральними державами. У грудні 1917 уряди Франції та Великобританії призначили своїх представників в Україні - відповідно генерала Ж. Табуї і Д. П. Багге.
21 грудня 1917 (3 січня 1918) генерал Ж. Табуї офіційно заявив про визнання Української Народної Республіки і призначення його комісаром Французької Республіки при Генеральному секретаріаті. Держави Антанти намагалися переконати уряд УНР продовжувати боротьбу на Західному і Південному фронтах, пропонуючи фінансову і військову допомогу. Однак складне внутрішньополітичне становище в Україні, агресія більшовицької Росії і окупація її військами значної частини української території, в тому числі Києва, змусили Генеральний Секретаріат вімовітісь від подальших контактів з Антантою і укласти Брестський мир 1918.
23 грудня в Парижі вищі представники влади, армії і розвідки уклали англо-французьку угоду про розподіл сфер впливу в Росії 1917. Укладення Брестського миру УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918 року було засуджено Антантою і в майбутньому використовувалося сусідами України для політичних спекуляцій. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918 перервав роботу місій та представників Антанти в Україну.
В Протягом 1918 Антанта ставилася вороже до УНР та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, повністю підтримуючи Добровольчу армію генерала А. Денікіна і ідею російських шовіністичних кіл про відновлення «єдиної і неподільної Росії». У жовтні 1918 в Женеві в переговори з представниками країн Антанти намагався вчинити міністр закордонних справ Української Держави Д. Дорошенко але через початок антигетьманського повстання ці спроби були припинені. Директорія УНР не була визнана Антантою, а позиція українського уряду розглядалася її дипломатами як «більшовицька».
Після перемоги над ворожим угрупованням 1918 Антанта початку введення своїх військ в південні райони України - стурбована наступом більшовиків, Антаната прийняла рішення замінити німецькі гарнізони власними військами. 12 грудня 1918 Армія УНР після запеклих боїв з білогвардійцями на підступах до Одеси зайняла місто, а вже 15 грудня 1918 почалася висадка франко-грецького десанту під командуванням генерала Боріюса в прибережній смузі Одеси. 27 грудня 1918 Директорія УНР опублікувала ноту «До демократій усіх націй світу і демократій держав Антанти», в якій висловлювався рішучий протест проти втручання Антанти у внутрішні справи України. З огляду на складне становище на українському більшовицькому фронті, Директорія видала наказ про відхід українських частин з міста. В кінці грудня 1918 військ Антанти, загальною кількістю близько 60 тисяч чоловік, поступово захопили південну частину України по лінії Тирасполь-Бірзула-Вознесенську-Миколаїв-Херсон-Крим.
Змушена вести бої на два фронти, Директорія вирішила вступити в переговори з військовим командуванням Анатанти. 6 лютого 1919 командувач французькими військами д`Ансельм поставив української делегації - І. Мазепа, Степан Бачинський, А. Греков, Сергій Остапенко, в Бирзула попередні умови для початку переговорів - відставка Володимира Винниченка, Володимира Чеховського і Симона Петлюри, контроль над фінансовою політикою Український урядами звільнення з в`язниць гетьманських міністрів, і інші. Найбільш важливе для української делегат питання про визнання незалежності УНР на переговорах не ставилася.
Після виходу 11 лютого 1919 зі складу Директорії Володимира Винниченка та формування 13 лютого 1919 нового уряду без участі представників соціалістичних партій переговори продовжилися. Чи не подаючи надії на можливість визнання УНР, Антанта вимагала підпорядкування української армії союзному командуванню і включення її поруч з Добровольчою армією генерала Денікіна в єдиний антибільшовицьке фронт і встановлення контролю Антанти над українськими землями. На ці умови українська делегація категорично не погодилася.
На Паризькій мирній конференції 1919-1920 глави Антанти і США диктували переможеним країнам умови повоєнного врегулювання, створивши Версальську систему міжнародних відносин. Питання, пов`язані з Україною і її землями, розглядалися в контексті або відновлення «єдиної і неподільної Росії», або створення «санітарного кордону» на західних рубежах Радянської країни. З початком функціонування Ліги Націй діяльність Антанти формально припинилася.

Заробіток вконтакте https://hlep.ru/sozdanie-gruppy-vkontakte-s-dalnejshim-v-nej-zarabotkom/ на створенні і монетизації груп.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!