Пастернак борис леонідович

Відео: Злочин Бориса Пастернака

Борис Леонідович Пастернак (* 10 лютого 1890, Москва - † 30 травня 1960 року, Передєлкіно) - російський поет, прозаїк, перекладач, лауреат Нобелівської премії 1958 року. Майстер філософської та пейзажної лірики, Пастернак зробив значний внесок в розвиток поезії в 20 столітті.
Батьки Бориса Пастернака - одесити.
Народився 10 лютого 1890 в Москві. Батько був відомим художником, а мати піаністкою.
Дитячі роки пройшли в атмосфері мистецтва і літератури, зустрічей з видатними творчими особистостями - письменником Львом Толстим, поетом Рільке, композитором Олександром Скрябіним.
У 1903-1909 роках займався музикою, під керівництвом видатних авторитетів вивчав теорію композиції.
1909 вступив на історико-філологічний факультет Московського університету. 1912 вивчав філософію в Марбурзькому університеті (Німеччина).
1913 Пастернак залишив заняття філософією і зосередився на літературній праці. Приєднався до футуристичного угрупування «Центрифуга». У цей час побачили світ його перші поетичні збірки: «Близнюк у хмарах» (1914), «Над бар`єрами» (1917).
Батьки Пастернака 1921 по особистим клопотанням Анатолія Луначарського залишають радянську Росію. У 1920-ті роки у Бориса Пастернака почався період зрілої творчості. Тоді він опублікував збірку «Сестра моя - життя» (1922), яка принесла йому широку популярність, працював над історико-революційними поемами «Дев`ятсот п`ятий рік», «Лейтенант Шмідт», романом у віршах «Спекторский». Приєднався до діяльності творчого об`єднання «ЛЕФ».


На рубежі 1920-х - 1930-х років були створені збірка поезій «Друге народження» та прозові твори «Охоронна грамота» і «Повість». На цей час припадає короткий період офіційного визнання творчості Пастернака в СРСР. Він бере активну участь в діяльності Спілки письменників СРСР, виступає на її першому з`їзді.
1935 Пастернак заступається за чоловіка і сина Анни Ахматової, які були звільнені з в`язниці тільки після листів Сталіну. У 1936 року публікує два вірші зі словами захоплення Сталіним, але вже в середині 1936 року відношення влади до нього змінюється - йому дорікають світоглядом, не відповідає епосі, вимагають безумовної тематичної та ідейної перебудови. Тисяча дев`ятсот тридцять сім Пастернак проявляє неабияку громадянську мужність і відмовляється підписати листа зі схваленням розcтрілу Тухачевського та інших, не криючись відвідує будинок репресованого Бориса Пільняка. Це призводить до тривалого періоду відсторонення від офіційної літератури. Вірші набувають більш особистого і трагічного відтінку.
В кінці 1930-х років Пастернак звертається до прози і відео, які в 1940-х роках стають основним джерелом його заробітку. Саме в цей період створено переклади, які стали класикою: Шекспірівські трагедії «Фауст» Гете, «Марія Стюарт» Шиллера, твори Рільке, Верлена, Кляйста, грузинських поетів та інших авторів.
1943 вийшла його поетична збірка «На ранніх поїздах».
Протягом десяти років (з 1946 до 1955 року) Борис Пастернак працював над романом «Доктор Живаго». За оцінкою самого автора роман є вершиною його творчості як прозаїка. У ньому відображено широке полотно життя російської інтелігенції на тлі драматичного періоду від початку ХХ-го століття до Громадянської війни. Роман дуже поетичний, сюжет супроводжується віршами головного героя - Юрія Андрійовича Живаго. У ньому висвітлюються суттєві питання людського існування - життя і смерть, погляд на історію, християнство, єврейство. Неоднозначним було ставлення автора (в особі головного героя) до жовтневого перевороту і наступних змін в житті країни.
Офіційні радянські літературні діячі зустріли роман дуже негативно, в друкуванні було відмовлено.
Публікація роману відбулася на Заході - спочатку в Італії (1957), в прокомуністично налаштованому видавництві Фільтрінеллі, потім у Великій Британії. Це призвело до справжнього цькування Пастернака в радянських виданнях, його виключили з лав Спілки письменників СРСР, на сторінках рядянські газет друкували відверті образи.


1 958 минулорічний лауреат Альбер Камю висунув кандидатуру Пастернака для нагородження літературною премією і Пастернак став другим російським письменником (після Буніна), якому була присуджена ця почесна нагорода.
Незважаючи на те, що премія була присуджена «За значні досягнення в сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій великого російського епічного роману» зусиллями офіційної радянської влади вона мала надовго запам`ятатися пов`язаної з романом «Доктор Живаго», антирадянська сутність якого постійно висвітлювалася. Для радянської пропаганди це стало лише приводом, щоб посилити цькування Пастернака.
Московська організація Спілки письменників СРСР вимагали вислати Пастернака з СРСР і позбавити його радянського громадянства. Серед літераторів, які вимагали висилки, були Сергій Смирнов, Лев Ошанін, Борис Слуцький, Сергій Баруздін, Борис Польовий.
Під тиском громадської цькування Пастернак був змушений відмовитися від нагороди.
Джавахарлал Неру і Альбер Камю клопоталися за нобелівського лауреата перед Микитою Сергійовичем Хрущовим, але все було марно. Хоча Сергія Жадана не було розстріляно або засуджений, як це відбувалося в сталінські часи.
Борис Пастернак помер 30 травня 1960 Передєлкіно під Москвою від раку легенів. Сотні людей (серед яких були Наум Коржавин, Булат Окуджава, Андрій Вознесенський) прийшли на його похорон 2 червня незважаючи на опалу. Олександр Галич присвятив його смерті одну з пісень.
Початковий період творчості Пастернака був відзначений перехресним впливом символізму і футуризму.
Основними особливостями поезії Пастеранка є:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!