Емма андієвська

Відео: Емма Андієвська "Казка про Яян"

Емма Андієвська (* 19 березня 1931 Сталіно, нині Донецьк) - українська письменниця, поетеса і художниця, яка працює в стилі сюрреалізму та герметизму. Створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері. Філософські, духовні та містичні теми є головними у творчості Андієвської. Автор належить до важливих представників модернізму в українській літературі другої половини XX ст. Письменницю часто пов`язують з Нью-Йоркською групою українських літераторів в еміграції. Поетеса відома тим, що писав у формі класичного сонета, кардинально його реформувала своїм використанням дисонансів і довгострокові смислових асоціацій між побутовими речами та філософськими поняттями. Емма Андієвська є автором двадцяти п`яти поетичних збірок, п`яти книжок короткої прози, трьох романів і понад дев`ять тисяч картин. Художні виставки художниці проводилися в США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Ізраїлі, Україні та Швейцарії. Поетеса є членом Національної спілки письменників України з 1994 року, українського ПЕН-клубу та Професійного об`єднання художників Баварії. Більшу частину свого життя Андієвська провела поза Україною, проживаючи в Мюнхені та Нью-Йорку.
Емма Андієвська народилася в 1931 році в місті Сталіно. Батько письменниці був хіміком-винахідником, мати була агрономом за освітою і пізніше працювала вчителькою біології. Через дуже часті важкі хвороби, більшість шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном. З дитинства Андієвська мала феноменальну пам`ять. Хворобливість дитини змусила сім`ю в 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом - в 1939 році - до Києва. В 9-10 річному віці майбутня письменниця перечитала найвідоміші твори світової літератури.
Початок війни застав родину Андієвської в Києві. Тоді ж загинув батько письменниці - був безпідставно розстріляний радянською владою.
У 1943 році діти з матір`ю поїхали на Захід. Сім`я жила в англійській окупаційній зоні Берліна. Живучи в Німеччині, дівчина відмовилася вчитися в жіночій гімназії, і її, не дивлячись правила, прийняли в чоловічий. Крім того, раз загострилися проблеми майбутньої художниці зі здоров`ям: три роки Емма Андієвська пролежала в гіпсовому ліжку хворий на туберкульоз хребта і після цього вісім років ходила в корсеті.
В кінці 1949 року, під час блокади Берліна, родина переїхала спочатку в табір переміщених осіб у Міттенвальді, а потім до Мюнхена. Маючи природну оперне контральто і рятуючись від сухот легенів, Емма Андієвська, перебуваючи в Берліні, а потім в Міттенвальдському таборі, брала уроки оперного співу.
Будинок, де живе Емма Андієвська в Мюнхені. У 1955-1957 рр Андієвська працювала фрілансером на радіо «Свобода» в Мюнхені. У 1957 році художниця закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія, захистивши у Володимира Державіна магістерську роботу на тему «Причинки до засадничих питань з новітньої української метрики». Того ж року письменниця з усією родиною переїхала в Нью-Йорк, де працювала в Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекарем в медичній бібліотеці разом з Мирославом Луб`янка - майбутнім ректором Українського вільного університету.
У 1959 році Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста і письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя до самої смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини в Мюнхен. Андієвська щорічно в місяць їздила в США, щоб в 1962 році отримати американське громадянство. Письменниця знала багатьох відомих художників і письменників - вихідців з України. У коло знайомих Андієвської належали скульптори Михайло Черешньовського і Григор Крук, художники Марія Дольницька і Яків Гніздовський, а також поети Михайло Орест, Олег Зуєвський і Василь Барка.
Пропрацювавши фрілансером на радіо «Свобода» з 1959 по 1963 рр, Емма Андієвська лишалася штатним працівником радіо до 1995 року. За цей час вона працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення радіо «Свобода».
Працюючи на радіо, Андієвська не мала багато часу на власну творчість. Зараз письменниця живе в Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами, іноді по вісімнадцять годин на добу.
У 1992 р автор вперше після довгого часу побувала в Україні. Після 2000 р Андієвська кілька разів відвідала свою малу батьківщину - Донеччину. Там вона мала виставку картин в Донецькому художньому музеї, презентацію і зустріч з земляками в конференційній залі художнього музею, відвідувала українську культурологічний центр м.Донецька.
Емма Андієвська у себе вдома. Емма Андієвська зростала в російськомовному середовищі, проте ще в дитячому віці усвідомила власну українську ідентичність і прийняла українську мову, який вперше почула у Вишгороді у віці шести років. З тих пір письменниця вирішила писати тільки українська, яку вона сприймала як мову пригноблених. Завданням для себе автор визначив «створити українську державу в слові». Пізніше, правда, для того, щоб показати власну незалежність від мов, Андієвська написала кілька віршів англійською, німецькою та французькою мовами.
Емму Андієвська нерідко пов`язують з угрупованням українських письменників Нью-Йоркської групи. Однак сам автор свою приналежність до цієї групи заперечує, оскільки почала публікуватися раніше інших членів групи.
Письменниця зазначає велику роль підсвідомості в своїй творчості. Сприйняття їм світу відбувається через інтуїцію і відчуття без підключення інтелекту. При цьому містичний і духовний аспекти є важливими його складовими. Світогляд Емми Андієвської виявляє деяку близькість до навчань буддизму і містики Карлоса Кастанеди.
Характерними для Андієвської є далекосяжні асоціації та алюзії між щоденними речами і світоглядними поняттями. В цілому сприйняття творчості Андієвської вимагає від читача великої ерудиції і знання інших культур. Складність прочитання творів автора пов`язана з великою кількістю можливих інтерпретацій творів, що відображають багатогранність буття. Данило Гузар-Струк сформулював деякі поради і підходи до розуміння герметичних творів поетеси в своїй статті «Як читати поезії Емми Андієвської». Він зазначає три ключа до розуміння поезії Андієвської: перспектива, назва вірша і світ сну.
Характерними для творчості Андієвської є поетика сюрреалізму, ускладненість композиції та тексту в прозі. Деякі дослідники також зазначають ознаки постмодернізму в творах Андієвської. У творах Андієвської нерідко зустрічається тонкий гумор. Дослідники творчості письменниці також відзначають безпосередність і певну «дитячість» сприйняття і зображення світу в творах автора, ніби добре знайомі речі побачено вперше. Зокрема, один з дослідників творчості письменниці, відомий український культуролог, філософ і головний редактор журналу «Ї» Тарас Возняк пише:
за свій «Роман про людське призначення» автор отримала літературну премію Фонду Тетяни і Омеляна Антоновичів. У всіх своїх творах письменниця свідомо використовує український правопис Григорія Голоскевича 1927 року. Своєю творчістю Андієвська також відроджує чимало архаїзмів. У автора дуже багата лексика, яка поєднує в собі розмовні слова з науковими, часто біологічними, термінами.
Про творчу спадщину Емми Андієвської написано ряд дослідницьких робіт і дисертацій, але в багатьох аспектах її творчість залишається мало дослідженою. Проте, літературна спадщина Андієвської продовжує цікавити українські літературні та наукові кола. Зокрема, з ініціативи Марка Роберта Стеха, відомим українським журналом «Кур`єр Кривбасу» 2004 рік був оголошений роком Емми Андієвської. Таким чином всі номери журналу за 2004 рік і три номери за 2005 рік були присвячені аналізу творчості і публікацій творів автора. Про творчість автора писали відомі літературознавці Данило Гузар-Струк, Юрій Шевельов, Іван Фізер, Еммануїл Райс і представники Нью-Йоркської групи Богдан Рубчак, Марія Ревакович і Богдан Бойчук.
Поезія



При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку.


Власні поезії автор почала друкувати в діаспорної українській пресі починаючи з 1949 року. Перша поетична збірка «Вірші» (1951 рік) викликала захоплення літературної критики. З тих пір автор публікувала всі свої твори під іменем Емма Андієвська. поетична збірка «Вілли у моря» в 2001 році номінувалася на Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка.
У багатьох збірках для своєї поезії автор використовує форму видозміненого сонету. Дослідниця творчості Емми Андієвської Ольга Шаф навіть називає сонети поетеси «епохальним явищем в історії української і західноєвропейської літератури».
Її творам характерна компактність і висока асоціативність. Кожне поняття і слово в поезії Андієвської є цілу родину асоціативних зв`язків і значень. Подібний ефект присутній і в поезії Стефана Малларме, твори якого автор відкрила для себе в зрілому віці після публікації двох її поетичних збірок. Поетеса часто опускає дієслова і змушує читача заповнювати пропущене на власний розсуд. Це обіцяла автором для підвищення смислової насиченості творів. У своїх поетичних творах Андієвська широко використовує косі рими і дисонанси, таким чином свідомо підвищуючи напругу при прочитанні. Рима в Андієвської спирається на голосні, а не на гучні.
Обкладинка збірки поезій «фульгурітов», оформлена автором. Важливою складовою прочитання поезії Андієвської є поняття про культурний «шлейф речей», тобто про історію предметів в культурах різних народів і асоціації з цими предметами. Автор згадує багато буденних предметів (наприклад хліб, вино, чайник і т.д.), приписуючи їм глибокий містичний і культурно-історичний сенс і тим самим ставлячи їх в загальний метафізичний контекст. Одним із часто вживаних мотивів як в поезії, так і художній творчості автора є «олюднення речей».
У кількох збірниках своїх віршів автор вдалася до стилізації, вигадавши фіктивних поетів. Це грек Арістодімос Ліхнос (збірник «Риба і розмір»), афро-американець Варубу Бдрумбгу (збірник «Риба і розмір») і перс Халід Хатамі (збірник «Хвилі»). Тільки в цих вигаданих перекладах присутня любовна лірика, крім того не зустрічається в творчості поетеси. Важливе значення письменницею надається також і заголовкам творів, що мають спрямовувати читача до ідеї твору.
В останніх збірниках поетеси деякі вірші віднесені до циклам, які проходять через різні книги. До цих циклів відносяться: Звернення, Добро і зло, паралакс, Цирк, Античні ремінісценції, Міста, Тисяча і одна ніч, На античні теми, Тарок, Вілли у моря і віяло.
Всі свої поетичні збірки письменниця видала невеликими тиражами на власні кошти, або тиражем автора, або у видавництвах «Дніпро» і «Всесвіт» за власний рахунок. Деякі поетичні збірки автора були проілюстровані Яковом Гніздовський.
Порівняння структури класичного сонета Франческо Петрарки (переклад Дмитра Павличка) і сонета III зі збірки «Спокуси Святого Антонія» (info Емми Андієвської. У своїх сонетах поетеса використовує неточні рими і дисонанси.

проза



При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку.


Емма Андієвська є автором трьох романів. Перший - філософський роман «Герострати» (1950-1952 рр) - автор почала писати у віці дев`ятнадцяти років реагуючи на новелу Жана-Поля Сартра «Герострат». Письменниця написала п`ять варіантів роману, опублікувавши лише останній з них в 1970 році.
другий роман «Роман про добру людину» був написаний в 1964-1968 рр Третій - «Роман про людське призначення» - автор писала протягом десяти років з 1970 по 1980 рр Унікальними за своєю довжиною і складності є пропозиція Емми Андієвської. В її романах одне речення може досягати десяти і п`ятнадцяти сторінок. Зараз письменниця працює над своїм новим романом «Лабіринт». Фрагмент цього роману, розпочатого в 1981 році, надруковані в канадському журналі «Термінус».
Емма Андієвська є також автором корот прози - збірка оповідань «Подорож» (1955), «Тигри» (1962), «Проблема голови» (2000), збірка «Казки Емми Андієвської» (2000) і твори «Джалапіта» (1962). Деякі з творів письменниці мають відношення до її картин. Наприклад, в «Казці про двох пальців» розповідається про двох невидимі пальці на руці, які творять все. Чимало персонажів картин Андієвської мають понад п`ять пальців на руках.
Всього в прозі автор відтворює власну «теорію круглого часу» - в граматично правильному реченні, в підрядних реченнях вона намагається передати інші площини буття. На відміну від звичайного лінійного сприйняття часу, «круглий час» Емми Андієвської відбувається одночасно. І власне її підрядні речення і покликані продемонструвати рівночасність нелінійного сприйняття.
Переклади іноземними мовами
Трохи короткої прози письменниці переведені на англійську та французьку мови. Твір Андієвської «Джалапіта» був переведений на російську мову. Сто сонетів авторки було перекладено на єврейську мову. Кілька віршів поетеси увійшли до збірки віршів сучасних українських поетів німецькою та польською мовами. Кілька творів автора були переведені на есперанто.
Ебергард Гауф нагороджує італійського кінорежисера Франческо Розі картиною Емми Андієвської «Золотий Христос. Міжнародний баварський кінофестиваль, 30.06.2001. Як художниця-авангардистка, Емма Андієвська створила понад 9000 картин, хоча ніколи і не отримувала формального мистецької освіти. Статті про художній творчості Андієвської представлені в ряді західних мистецтвознавчих енциклопедій. Було випущено десять каталогів з картинами Емми Андієвської з різних періодів її творчості.
Ранні роботи художниці були виконані аквареллю, а пізні - в основному акриловими та олійними фарбами. Майстриня використовує перш акрил через свою швидку техніку малювання. Специфічним художнім прийомом Андієвської є повторне накладення фарби на свої полотна до двадцяти п`яти разів. Таким чином вона створює ефект рухомих фарб, якщо дивитися на картини з різних сторін.
Публічний дебют Андієвської як художниці відбувся в 1956 році на виставці в Мюнхені, проведеної на радіо «Свобода» на Обервизенфельд. Наступні виставки відбулися в США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Ізраїлі, Італії, Іспанії, Саудівської Аравії і Швейцарії. З 1992 року виставки художниці відбуваються і в Україні. Чимало творів автора є експонатами різних музеїв світу і художніх колекцій приватних осіб. Зокрема роботи Емми Андієвської мають український музей в Нью-Йорку (Нью-Йорк, США), Львівська картинна галерея, Львівський державний музей «Палац культури», Музей етнографії та художнього промислу (Львів), Державний музей літератури (Київ), Галерея « засів »(Харків), Харківський художній музей, Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина), Український гуманітарний ліцей при Київському університеті, Університетський музей« Києво-Могилянської академії », музей Л. Тома (Шварцвальд, Німеччина), Клементінум (Прага, Че ия), Донецький обласний художній музей, Музей Шарлоти Цандер (замок Бьонніггайм, Німеччина), Музей Емми Андієвської при Чернівецькому університеті.
Обкладинка альбому «Мова сну = сегменти», 1998 р Цей твір об`єднує абстрактні картини і рядки віршів, які разом виражають реальність сновидіння. Деякі критики називають стиль художниці симетричним визионизм, хоча сама художниця дистанціює себе від будь-яких стилів мистецтва. Андієвська підкреслює свою індивідуальність, характеризуючи себе як візіонера і стверджуючи, що її картини бачаться їй намальованими цілому і їй залишається тільки перенести їх на полотно. Своє малювання вона описує як якийсь спосіб медитації і відзначає велику роль підсвідомості в її творчості.
В манері виконання художниці присутні елементи, співзвучні з сюрреалізмом, натуралізмом і експресіонізмом. Як і в її літературній творчості, в картинах Андієвської присутній тонкий гумор. Це проявляється в візуальних каламбурах, коли відомі форми нагадують собою інші несподівані речі, тим самим створюючи комічний ефект. У творах Андієвської часто повторюються деякі мотиви, зокрема такі як розп`яття і сім`я.
Художниця підкреслює зв`язку своєї літературної творчості з художньої та протягом двадцяти років сама ілюструє власні поетичні збірки. Емма Андієвська також зробила ілюстрації до опери «Чарівна флейта» Моцарта, а також створила власні зображення карт таро і знаків зодіаку.
Прикладом поєднання поезії та живопису в Андієвської є її альбом «Мова сну = сегменти». Ця збірка складається з абстрактних картин з написами-віршами, які асоціюються із зображеннями і утворюють разом одне ціле. В альбомі відтворені реалії сновидіння. Крім того, поезії Андієвської притаманні численні зорові аспекти і впливу жанрів візуального мистецтва.
У 2001 році на Міжнародному баварському кінофестивалі картиною Емми Андієвської «Золотий Христос» був премійований всесвітньо відомий італійський кінорежисер Франческо Розі.
Обкладинка збірки «Казки Емми Андієвської» оформлена автором. Поетична, прозова і художня творчість Емми Андієвської тематично пов`язані. Деякі мотиви повторюються в багатьох творах. У автора відсутні типові народницькі мотиви патріотизму і життя селянства. Часто героями творів є митці, науковці та винахідники.
буття Під чимало творів автора виникає тема буття. Зокрема в поезії пропуск дієслів і яскрава образність покликані підкреслити багато фасеток і можливостей сприйняття буття.
Вибір. Емма Андієвська пропонує своєму читачеві філософію вибору. Згідно Андієвської, кожна людина здатна реалізувати себе, роблячи свідомий вибір в житті. Тема вибору власного шляху в житті представлена в «Романа про людське призначення».
Ласкаво Тема важливості створення добра людиною без очікування результату розкрита в «Романе про добру людину» і «Романе про людське призначення». Добро, за Андієвської, є шляхом граничної самореалізації людини.
Круглий час Теорія круглого часу Андієвської висловлюється автором у багатьох творах. Відповідно до цієї теорії, минуле, сьогодення і майбутнє відбуваються одночасно. Таким чином, саме час не є лінійним з одностороннім напрямком протікання, а замість «круглим» і одночасним.
Україна У своїх творах Емма Андієвська сприймає Україну не в декларативною, а в метафоричній формі - як українська світогляду представлено власне Еммою Андієвської. Тема України і українського народу знайшла вираження в двох останніх романах автора: «Романе про добру людину» і «Романе про людське призначення». Обидва твори мають епічний характер і зображують український, що опинилися в еміграції в світовому контексті. Дія обох філософських романів з фантастичним сюжетом розвивається в різних куточках світу, де перебували українські емігранти а також в таборах для переміщених осіб. Романи є жорстко антиімперськими і містять різкий осуд утисків українців. Автор часто згадує Голодомор і знищення інтелігенції радянською владою.

Як зробити красиві ноги? Спробуйте для початку з спортивної ходьби, багато ходити вже достаточно.еслі почати бігати то потихеньку, підвищуючи час, темп. Не ставте перед собою мету швидко бігати - він на схуднення сильного впливу не робить, краще повільніше але довше бігати. Головне без максималізму-інакше вирішите, що не ваше і перестанете взагалі бігати.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!