Боровиковський владимир лукич

Відео: Боровиковський Володимир (1757-1825)

Володимир Лyкіч Боровікoвській (4 серпня 1757, Миргород - † 18 квітня 1825) - український і російський художник-живописець, іконописець і портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1795).
Володимир Лукич Боровиковський народився 4 серпня 1757 в Миргороді в родині козака Луки Івановича Боровиковського (Боровика). Спеціальності, як і брати Василь, Іван, Петро і Дем`ян, вивчився у батька - іконописця.
У рідному Миргороді В. Боровиковський жив і працював понад 30 років, з 1774 року служив в Миргородському козацькому полку - за полковий ієрархії був значковим товаришем.
Переїхавши до Петербурга (кінець 1780-х pp), очевидно, працював під керівництвом Д.Г. Левицького.
З 1795 року - академік, з 1802 - радник Академії мистецтв.


Портрет Марії Лопухиной Лопухиной, 1797 Рання творчість Боровиковський пов`язана з традиціями українського живопису 18 століття (релігійні картини в Київському музеї українського мистецтва, портрет полковника П. Я. Руденко в Дніпропетровському художньому музеї та ін.).
Великим успіхом користувалися його мініатюри й портрети, особливо жіночі (портрети М. І. Лопухиной, 1797, Третьяковська галерея- В. І. Арсеньевой, Російський музей в Петербурзі). У цих портретах, виконаних елегійного настрою, самотня постать жінки зображається в стані мрійливого задума на тлі «сільського пейзажу».
У великих парадних портретах А. Б. Куракіна і Павла I поєднується живописна майстерність а яскравою і переконливою характеристикою особистості. Катерину II (+1795, Рус. Музей в Ленінграді) Боровиковський намалював звичайною старою жінкою в домашньому одязі на прогулянці в парку.
Боровиковський нерідко звертається до образам простих людей-подвійний портрет служниць архітектора Львова «Дашенька і Лізонька», портрет торжковськоі селянки Христини (бл. 1795), портрет селянина, названий «Алегорія зими» (ост. Десятиліття 18 століття).


Богородиця у славі, 1784 В останній період творчості під впливом патріотичного піднесення, викликаного Вітчизняною війною 1812, В. Боровиковський в створюваних тоді портретах М.І. Долгорукої, А.Л. Сталь, І.А. Безбородько (брата засновника Ніжинського ліцею А. А. Безбородько) і ін. Прагнув передати благородство, людську гідність, героичность. Більш суворої стає композиція портретів Боровиковського, чітким пластичне моделювання персонажів.
В золотий художнього фонду відносяться ікони роботи Боровиковського для головного іконостасу Казанського собору, Троїцького собору Олександро-Невської Лаври в Петербурзі, Покровської церкви на Чернігівщині т.д.
Всього Володимир Боровиковський створив близько 200 портретів своїх сучасників, написав чимало ікон. Його твори зберігаються в багатьох музеях Росії та України.
Окремі твори Боровиковського зберігаються в музеях Києва: Національному художньому музеї та музеї російського мистецтва.
У 2000-х рр в рідному місті В. Боровиковського Миргороді одну з вулиць була названа ім`ям художника, а в кінці 2008 року в центрі міста на вулиці Миколи Гоголя було відкрито пам`ятник славетному землякові роботи скульптора Миколи Мірошниченка, з нагоди чого відбулися урочистості за участю представників обласної та міської влади, громадськості, автора монумента і меценатів увічнення пам`яті В. Боровиковського та ін. відомих миргородців

Увага, тільки СЬОГОДНІ!