Французька мова

Відео: Поліглот французький за 16 годин. Урок 1 з нуля. Уроки французької мови з Петровим для початківців

Французька мова (Фр. francais) - мова французів (офіційна мова Франції), франкомовного населення Бельгії, Швейцарії, Канади (в яких є одним з офіційних). Також французькою мовою користується населення багатьох держав Африки, Карибського басейну (Гаїті і т. Д.), Французької Гвіани, в тому числі і як офіційної мови. Всього французька є офіційними в 29 країнах.
Класифікація
Французька мова аналітична, належить до індоєвропейської сім`ї мов (романська група).
Історія
Розвинулася на території сучасної Франції з групи романських діалектів ойль, що, в свою чергу, вийшли з латинської мови. Латинська принесли римляни своїми мандрівками в 2-1 столітті до нашої ери. До цього мешканці сучасної Франції розмовляли галльську мовою, однією з різновидів кельтських мов. Найдавнішою пам`яткою французької (старофранцузької) мови вважають "Страсбурзькі клятви" (842 рік). Перша літературна пам`ятка - "Секвенция про святу Евлалия" (881 рік). Мовою королівської адміністрації і офіційного застосування стала завдяки ордонанса Вілле-Котре в 1539.
поширеність
Знання французької мови в Європі Третя романська мова за кількістю мовців після іспанської та португальської. У 1999 французький був 11-м серед вживаних мов світу, французькою розмовляють приблизно 77 мільйонів людей рідним (їх називають франкофонами) і 128 мільйонів в цілому. Він є офіційним або адміністративної в різних спільнотах і організаціях (Європейський Союз, ООН).
Друга в світі за популярністю вивчення як іноземної. Кількість дійсно здатних спілкуватися французькою мовою - близько 200 мільйонів (за даними, наведеними на сайті Французької академії, що здійснює регулювання французької мови).
фонетика
У французькому немає м`якого і твердого звуку [l], які відповідали б український [л] і [ль]. Французький [l] не схожий ні на один з українських варіантів. Передача Український складів [la], [le] і схожих, може здійснюватися по-різному, в залежності від усталеної вимови: наприклад, зустрічаються варіанти Лярошфуко і Ларошфуко, Ля-Рошель і Ла-Рошель.
В французькі мові немає звуків, які відповідали б український "г" і "х". Французька буква "g" читається або, як "ж", або як "г", буква "h" не читається ніколи.
Французьке пропозицію складається не з окремих слів, а з окремих фраз - ритмічних груп. Наголос завжди падає на останній склад ритмічної групи. У межах однієї ритмічної групи слова вимовляються разом, без пауз. Наприклад, пропозиція "Elle est intelligente" (Вона розумна) вимовляється: "е-ле-тен-ті-ле-Жанто" єдиним наголосом на складі "Жанто". Така побудова мови скадае враження ритмічності і поетичності, немов, розмовляючи, французи читають вірші.
Злитість слів в ритмічної групі досягається завдяки зчіпка, голосовий зв`язці і зв`язування.
зчіпка виникає тоді, коли одне слово закінчується на приголосний звук, а наступне починається з голосного. В такому випадку утворюється склад, початкові звуки якого належать одному слову, а кінцеві іншому. У наведеному вище прикладі Elle est вимовляється як "е-ле".
голосове зв`язування виникає тоді, коли одне слово закінчується гучним звуком, а наступне теж починається гучним звуком. В такому випадку вібрація голосових зв`язок не припиняється.
зв`язування виникає тоді, коли одне слово закінчується на букву, не вимовляється, а наступне починається з голосної або німого h. В такому випадку буква, не вимовляється, вокалізуеться, утворюючи склад з голосною буквою Настуня слова. У наведеному вище прикладі слова est (Вимовляється "е") і intelligente (вимовляється "ентележант") утворюють "(л) е-тен-ті-ле-Жанто".
Французькі голосні можуть подовжуватися. ритмічне подовження виникає в кінці ритмічної групи перед звуками [?], [z], [v], [?] і групою [v?]. історичне подовження характерно для окремих слів.
графіка
Писемність на основі латинського алфавіту.
Крім основних букв латинського алфавіту в французькій мові використовуються діактрітічні знаки, що вказують на правильне прочитання тієї чи іншої літери, або дозволяють розрізнити на листі омоніми.
У французьких словах є багато букв, переважно на кінці слова, але іноді і всередині, що не вимовляються, або вимовляються тільки в окремих випадках.
Звук [oe], який позначається на письмі літерою "e", має властиві випадати в тому випадку, коли відділяється від інших голосних з обох сторін тільки одним згодної буквою. Наприклад, пропозиція "je ne sais pas" (я не знаю) читається приблизно як "ж-НСЕ-па", а пропозиція "mais je ne sais pas" (але я не знаю) читається приблизно як "ме-жне-се па ".
граматика
У французькому 10 частин мови: іменник, артикль, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, союз і вигук.
іменник
Французькі іменники бувають двох родів: жіночого і чоловічого.
Зчіслювальні іменники мають два числа: однина і множина. У більшості випадків безліч французьких слів відрізняється від єдиного на листі, але не в вимові, хоча безліч можна відрізнити завдяки застосуванню різних артиклів та інших визначень. Наприклад, une pomme - яблуко (читається приблизно "юн пом"), des pommes - яблука (читається приблизно "де пом").
артикль
позначеними артикля в французькій мові є: le (Чоловічий рід однина), la (Жіночий рід однина), les (Множинне обох пологів). Перед голосними і німим h артиклі le, la скорочуються в форму l `. приклади: le fils (Син), la femme (Жінка), l`homme (людина).
З приводами a і de позначені артиклі утворюють злиті форми: a + le = gt; au, a + les = gt; aux, de + le = gt; du, de + les = gt; des. приклади: au fils (Синові), aux filles (Дочкам), une bagnole du fils (Сини авто), une bagnole des filles (Авто дочок).
невизначеного артикля є: un, une і des для чоловічого, жіночого родів єдиного і обох пологів безлічі, відповідно. приклади: un fils, une femme, des femmes.
часткові артиклі вживаються для позначення певної кількості речовини, перед абстрактними іменниками і т.д. Для чоловічого роду і жіночого роду вони, відповідно, мають форму du і de la. Перед голосною буквою або перед німим h в обох випадках частковий артикль має форму de l `. приклади: du vin (Вино), de la viande (М`ясо), de l`eaux (Вода).
прикметник
Прикметники діляться на дві великі групи: якісні прикметники і визначальні або займенникові прикметники.
Якісні прикметники узгоджуються родом і числом з іменником. Основному прикметники стоять у реченні після відповідних іменників (L`Union sovietique, moulin rouge, і т.п.), але деякі прикметники можуть ставити перед іменником (Bel ami, grand prix і т.д.). Іноді від того, де стоїть прикметник змінюється значення (Un homme grand - висока людина, un grand homme - велика людина).
Ступеня порівння якісних прикметників утворюються за допомогою слів plus і moins. У разі високого ступеня порівняння вживається певний артикль: large, plus large, moins large, le plus large, le moins large (Широкий, ширше, менш широкий, найширший, найменш широкий).
Визначальні (займенникові прикметники) діляться на присвійні, вказівні, невизначені і питальні.
присвійні прикметники суть:

mon, ma, mes - мій, моя, мої
ton, ta, tes - твій, твоя, твоя
son, sa, ses - його (її, свій), його (її, своя), його (її, свої).
notre, notre, nos - наш, наша, наші.
votre, votre, vos - ваш, ваша, ваші.
leur, leur, leurs - їх, іхні, їх.

Перед іменниками жіночого роду, які починаються на голосну або на німе h, приймаються mon, ton, son замість ma, ta, sa.
На відміну від української присвійні прикметники узгоджуються в роді і числі зі словом, вони означають, а не з особою, якій відповідна річ належить. Так, українською мовою ми говоримо його стіл і її стіл, в французькому в обох випадках це звучить, як sa table.
вказівні прикметники суть: ce (Цей), cet (Цей), cette (Ця), ces (Ці). Іноді до слів з вказівними прикметниками додають частинки ci і la, щоб вказати на близькість або віддаленість об`єкту або суб`єкта: cette fille-ci - ось-ця дівчина, сеtte fille-la - бронювання і дівчина.
широка група невизначених прикметників включає в себе такі як chaque - кожен, tout - весь, autre - інший і інші.
До питальних прикметників відносяться quel, quelle, quels, quelles - який, яка, які, які (про багатьох об`єктів жіночого роду).
займенник
Займенники поділяються на особисті, присвійні, вказівні, відносні, питальні і невизначені.
Особисті займенники, в свою чергу, діляться на незалежні (підкреслені) і придієслівні (ненаголошені).
Незалежні (підкреслені) займенники суть: moi, toi, lui, elle, nous, vous, eux, elles, soi - я, ти, він, вона, ми, ви, вони, вони (жіночого роду). займенник soi є універсальним займенником, який може замінювати будь-який інший.
придієслівні займенники діляться на займенники-підлягають, займенники-прямі доповнення та займенники-непрямі додатки.
Займенники-підлягають суть: je, tu, il, elle, nous, vous, ils, elles - я, ти, він, вона, ми, ви, вони, вони (жіночого роду). придієслівні займенник on замінює будь-який інший придієслівні займенник.
Різниця між незалежними і придієслівні займенниками в тому, що придієслівні займенники визначають обличчя, яке виконує дію, тобто стоять при дієслові. наприклад, je parle - я розмовляю. Незалежні займенники вживаються тоді, коли треба вказати на особу, наприклад, на питання "Qui a vu ce film? (Хто бачив цей фільм?), Відповідь буде "Moi". Можна також сказати "Moi, j`ai vu ce film."
Займенники-прямі доповнення суть: me, te, le, la, nous, vous, les, les - мене, тебе, його, її, нас, вас, їх, їх (жіночого роду).
Займенники-непрямі додатки: me, te, lui, lui, nous, vous, leur, leur - мені, тобі, йому, їй, нам, вам, їм, їм (жіночого роду).
наприклад: Elle n`a pas vu ce film? Il faut le lui montrer! - Вона не бачила цього кіно? Треба його їй показати.
У французькій мові є два адвербіальних займенники, заміщають додатки, перед якими стоять прикметники a і de. це займенники y = a + додаток і en = de + додаток. наприклад, j`y vais - я туди йду, j`en suis venu - я звідти прийшов.
Присвійні займенники замінюють іменник, перед яким стоїть присвійний прикметник. наприклад, C`est mon livre - Це моя книга. С`est le mien - Це мій (моя) (Livre, книга, чоловічого роду).
Присвійні займенники суть:

le mien, la mienne, les miens, les miennes - мій, моя, мої, мої (жіночого роду).
le tien, la tienne, les tiens, les tiennes - твій, твоя, твої, твої (жіночого роду).
le sien, la sienne, les siens, les siennes - його (її), його (її), його (її), його (її) (Жіночого роду).
le notre, la notre, les notres, les notres - наш, наша, наші, наші (жіночого роду).
le votre, la votre, les votres, les votres - ваш, ваша, ваші, (жіночого роду).
le leur, la leur, les leurs, les leurs - їх, їх, їх, їх (жіночого роду).

Вказівні займенники суть: celui, celle, ceux, celles, ce - цей, ця, ці, ці (жіночого роду), це. До вказівних займенників можуть додаватися частинки-ci, -la, змінюючи значення на цей, той і т.д.
Вказівний займенник середнього роду це відіграє роль підмета в пропозиціях з дієсловом etre (Бути), наприклад, c`est moi (це я). Цей займенник має також фори сеси (Ось), cela (Оте), ca (Ось).
дієслово
Дієслова в французькій мові змінюються за кількістю і особою, станом, способом і часом.
Станів у французькій мові два - активний і пасивний. Способів чотири: дійсний (l`indicatif), умовний (le conditionnel), le subjonctif (українського аналога не існує), наказовий (l`imperatif).
Le subjonctif виконує в реченні ту функцію, яка в українській мові виражається обігом з "щоб", "щоб", тобто дію уявну, бажану або небажану, потрібну або непотрібну. Наприклад, українська "треба, щоб ти сходив в магазин". Якщо в українському тут вживається дієслово у формі минулого часу, то у французькій дієслово має окрему форму, яка не збігається з іншими формами дієслова: il faut que tu ailles au magazin. Tому le subjonctif у французькій мові виділяється в окремий спосіб.
За своїм відношенням до об`єкта дієслова поділяються на перехідні дієслова і неперехідні дієслова.
У французькій мові існує також займенниково форма дієслова. Частково ця форма відповідає українським зворотним дієсловам з часткою-ся. наприклад, se laver - вмиватися.
часи
дійсний спосіб має п`ять простих тимчасових форм і п`ять складних часових форм:
Умовний спосіб має одну просту і одну складну форму часу: le conditionnel present і le conditionnel passe.
Le subjonctif має дві прості і дві складні форми часу: le subjonctif present - le subjonctif passe, le subjonctif imparfait - le subjonctif plu-que-parfait.
Тимчасова система французької мови налічує також дві надскладні часові форми: le passe surcompose і le plus-que-parfait surcompose.
існують дві перифрастичних форми минулого часу - le passe immediat і le plus-que-parfait immediat.
дві перифрастичних форми майбутнього часу суть: le futur immediat і le futur immediat dans le passe.
Інфінітив має дві форми часу: l`infinitif present і l`infinitif passe.
Причастя має три часи: le participe present, le participe passe і le participe passe compose.
Наказовий спосіб має єдину тимчасову форму.
відмінювання
За відміною французькі дієслова поділяються на три групи (відмінювання):

До першої групи належить близько 4000 дієслів, які в інфінітиві закінчуються на-er. Ця група дієслів постійно розширюється. До неї додаються запозичені і знову дієслова.
До другої групи належать близько 350 дієслів, які в інфінітиві закінчуються на-ir. Ця група теж жива, оскільки до неї додаються нові слова.
До 3-й групі можна адресувати інші дієслова, дієслова aller, envoyer і деякі дієслова на-ir. Цю групу дієслів називають мертвою або архаїчної. Відмінювання дієслів, що входять в неї складніше, однак, саме до неї відносяться вживаються в мові дієслова.

Утворення складних часів
Складні часи в французькій мові утворюються за допомогою службових дієслів avoir (Мати) і etre (Бути). Кожне французьке дієслово відмінюється з одним з цих допоміжних дієслів.
З дієсловом avoir схиляються самі дієслова avoir і etre, всі перехідні дієслова, більшість неперехідних дієслів і безособові дієслова.
З дієсловом etre відмінюються всі займенникові дієслова а також невелика кількість неперехідних дієслів, що виражають рух або зміна стану, наприклад, aller (Йти), venir (Приходити), naitre (Народитися), mourir (Померти) та інші.
Перифрастичних форми минулого часу утворюються за допомогою дієслова venir. наприклад, je viens de lire cet article (Я щойно прочитав цю статтю).
Перифрастичних форми майбутнього часу утворюються за допомогою дієслова aller. наприклад, je vais lire cet artcle (Я збираюся прочитати цю статтю).
пропозиції
У французьких пропозиціях зберігається чіткий порядок слів.
В оповідних пропозиціях Загалом порядок слів такий: підмет + присудок + доповнення + обставини. Доповнення та обставини, виражені займенниками ставляться після підмета, перед присудком. наприклад, j`ai vu ce film (Я бачив цей фільм) - je l`ai vu (Я його бачив) je suis venu du travail (я прийшов з роботи) - J`en suis venu (Я прийшов звідти).
негативні пропозиції утворюються додаванням перед присудком ne і негативного слова pas або аналогічних йому після присудка. наприклад, elle n`est pas jolie (Вона не гарна). В усному мовленні ne основному опускається: elle est pas jolie. замість pas можуть вживатися point (Сильніше форма pas), plus (більше не), rien (Ніщо), personne (Ніхто), jamais (Ніколи), null part (Ніде) і інші негативні слова. наприклад, elle n`est plus jolie (Вона вже не гарна), elle ne sera jamais jolie (Вона ніколи не буде хорошою), personne ne sera jolie (Ніхто не буде хорошим.
У французькій мові є дуже багато різних способів освіти питальних речень. Найпростіший з них аналогічний український - висловити питання тоном. Інші способи освіти питання включають

інверсію

наприклад, задаючи питання пропозиції Il a vu ce film (Він бачив цей фільм), можна утворити at-il vu ce film?


допоміжну запитливо фразу

est-ce q`il a vu ce film?



Питання можуть ставитися також з питальним словами:

qui a vu ce film? - хто бачив цей фільм?
q`est-ce q`il a vu? - що він бачив?
quand at-il vu ce film? - коли він бачив цей фільм?
т.д.

Позитивні і негативні відповіді
На запитання на кшталт Est elle jolie? (Або хороша вона?) Можна відповісти Oui (Та) або Non (Немає).
Якщо ж в питанні є заперечення: N`est elle pas joile? (Не красива вона?) Відповіді змінюються і стають Si (Так, вона хороша) або Non (Немає, вона не гарна). Така потрійна система виключає непорозуміння, але дуже незвичайна для людей, які не говорять по-французьки з дитинства.
лексика
За оцінками в сучасній французькій мові 12% (приблизно 4200) серед найпоширеніших слів повсякденного вжитку, запозичені з інших мов:

Тисяча п`ятьдесят-чотири англійських,
707 італійських,
505 з старогерманськоі мови,
485 з давньої галло-римської мови,
215 арабських слів,
164 з німецької мови,
160 кельтських слів,
159 голландських,
112 перських і з санскриту,
101 з мови американських індіанців,
89 слів з азіатських мов,
56 з афро-азіатських слів,
55 слов`янських та балтійських,
і 144 слів з інших мов.

приклад
«Заповіт» Т. Г. Шевченка французькому: (переклад Анрі Абріль)

LE TESTAMENT
Quand je mourrai, enterrez-moi
Au milieu de nos plaines,
Su un tertre au milieu de nos steppes
De ma si douce Ukraine,
Pour que je voie les champs immenses,
Les rives escarpees,
Que je puisse entendre le Dniepr
Mugir a mon cote.
Quand le fleuve, loin de l`Ukraine,
Dans la mer bleue profonde
Versera le sang ennemi,
Je quitterai le monde,
Champs et collines ... Volerai
Au royaume de Dieu
Pour prier ... Mais en attendant,
Je ne connais pas Dieu.
Enterrez-moi et dressez-vous,
Brisez les fers maudits,
Arrosez votre liberte
Du sang de l`ennemi!
Et que dans la grande famille,
Delivree de ses chaines,
Avec des mots doux et paisibles
De moi l`on souvienne.

За матеріалами сайту для дівчат koketka.by

Увага, тільки СЬОГОДНІ!