Проблема гененітікі гкмп

Відео: гіпертрофічна кардіоміопатія у тварин

Основною проблемою в генетиці ГКМП є визначення конкретного набору генів, мутації в яких приводять до розвитку даної патології. Від включення в діагностичний пошук того чи іншого гена будуть залежати точність діагнозу, масштаб і чутливість молекулярно-генетичних методів дослідження. Загальновизнаними в генезі ГКМП є мутації в наступних 8 генах: MYH7, MYBPC3, TNNT2, TNNI3, TPM1, ACTC, MYL2 і MYL3. Пошук мутацій в зазначених генах рекомендований при підозрі на ГКМП. Відповідно до класифікації кардіоміопатій (2006), в діагностичний коло ГКМП були включені ще 3 гени, що кодують важкі ланцюги -міозину, тітін і LIM білок. Однак мутації в цих генах не були внесені в регістри (хоча мутації в тітін були включені в ANGIS), опис їх обмежується одиничними спостереженнями і не існує загальновизнаного думки про доцільність проведення їх генотипування. Перераховано гени, мутації в яких приводять до розвитку ГКМП. Незважаючи на наявну інформацію про генетичну гетерогенності цього захворювання, далеко не у всіх хворих ГКМП вдається виявити мутацію в перерахованих генах.



Частота виявлення мутацій у хворих ГКМП, діагностованою на основі клініко-інструментальних даних, була вивчена в ряді досліджень. Так, Р. Richard та співавт. при аналізі даних про 197 пробандів ГКМП європейської популяції показали, що мутації в 8 перерахованих генах виявлялися тільки у 63% хворих. При генотипуванні хворих ГКМП з Фрамінгемского популяції мутації в тих же генах визначалися тільки у 16% пацієнтів. Різна частота виявлення мутацій в генах, що кодують білки саркомера, може бути обумовлена низкою причин. Так, хворі ГКМП в Фрамінгемского дослідження були порівняно старше, ніж в дослідженні Р. Richard та співавт. Оскільки критерієм включення хворих в наведені дослідження була наявність гіпертрофії міокарда неясної природи, не дивно, що зі збільшенням віку пацієнтів може зростати помилка у визначенні природи виявленої гіпертрофії. У старших вікових групах підвищений ризик розвитку вторинних гипертрофий міокарда в результаті приховано протікає АГ, ІХС. Саме цим, ймовірно, пояснюється низький відсоток виявлення мутацій у хворих з передбачуваною ГКМП в Фрамінгемского популяції.

Аналіз наведеної вище інформації викликає певне розчарування, так як генетичні дослідження досить великих вибірок хворих ГКМП дозволяють виявити мутації не більше ніж у 60% хворих, при тому що в даний час ні в кого не викликає сумнів генетична природа цього захворювання.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!