Закон збереження маси

Закон збереження маси стверджує, що в замкнутій системі сумарна маса всіх речовин зберігається, незважаючи на будь-які внутрішні процеси. Цей закон працює тільки в класичній фізиці, коли релетівістські ефекти невеликі.
Цей закон також відомий під назвою закону Ломоносова-Лавуазьє. Вважається, що одним з перших його висловив Михайло Ломоносов в 1748 році.
Закон збереження маси справедливий для будь-яких хімічних перетворень в замкнутій системі, але при ядерних перетвореннях він набирає специфічні риси.
Метематічно закон збереження маси виражається рівнянням безперервності.


Ще Демокріт сприйняв принцип збереження буття: "ніщо не виникає з нічого", сформульованого Мелісса і повтореного Анаксагором, який погодив з вічністю часу і руху.
Перші формулювання цього закону зустрічаємо, наприклад у відомій роботі Лукреція Тіта Кара «Про природу речей» (лат. De rerum natura).
У нові часи (пізнє середньовіччя) Закон збереження маси речовини в різних формах подається рядом вчених. Так, в Києво-Могилянській академії він вперше формулює Інокентій Гізель - професор академії і її ректор.
Виходячи з існуючої традиції спадкоємності в лекційному матеріалі, який існував в Києво-Могилянській академії, український історик Олена Компан висунула гіпотезу, що саме тут принцип збереження маси речовини в фізичних і хімічних перетвореннях вперше на лекціях почув Михайло Ломоносов, - згодом відомий російський вчений, - який навчався тут у юнацькі роки.
У релятивістській фізиці маса частинки невідривно пов`язана з її енергією спокою співвідношенням Енштейна . Для інваріантної маси закону збереження не існує. Наприклад, при достатній енергій гамма-квант (частинка з нульовою масою) може (за участю третьої тіла, яке відбирає частину імпульсу) розпастися на електрон і позитрон - дві частки з ненульовою масою.


Увага, тільки СЬОГОДНІ!