Антигіпертензивні препарати від "а" до "до"

Вітаю, дорогі друзі!

Мабуть, зачекалися черговий статті?

Мда ... Складна це робота - аналізувати антигіпертензивні засоби. І напевно, я б вивчала та аналізувала їх ще тижнів зо два, якби не мій читач і ваш колега Антон, закоханий в фармакологію, який «прибіг» до мене на допомогу з Петербурга в Москву, несучи під пахвою практично весь свій багаж знань по цій надзвичайно складній групі лікарських засобів. Спасибі тобі, любий друже!

Тому я передаю сьогодні слово ЙОМУ, а ви вдумливо читайте і в кінці не соромтеся його завалювати питаннями.

Та-да-да-дам ... Фото автора в студію! Знайомтеся!

Ах да! Забула сказати, чому в назві статті написано «від а» до «до». Тому що сьогодні перша частина тритомника під назвою «Антігіпертезнівние препарати».

- Ну ось, тепер тобі слово, Антон!

- Дякую, Марина! Із задоволенням розповім все, що знаю.

• блокуючі бета1- і бета2-адренорецептори (пропранолол ( "Анаприлин")) викликають бронхоспазм, болі в кінцівках, підвищення холестерину, серцеву недостатність;

• блокують переважно бета 1 -адренорецептори (кардіоселективні). атенолол ( "Тенормін"), метопролол ( "Беталок"), бетаксолол ( "ЛОКРЕНУ"), лабеталол, надолол ( "Коргард"), небіволол ( "Невотенз"), пиндолол ( "Віскі") рідше викликають побічні ефекти.

Б) а, -адрсноблокатори. карведилол ( "Акріділол") використовується при гіпертензії, стенокардії та серцевої недостатності.

B) -адреноблокатори блокують -адренорецептори симпатичної нервової системи. Алкалоїди ріжків (Дігідроергокрістін) Мають 1- і 2-адреноблокірукіцей активністю, входять до складу комплексних гіпотензивних засобів ( "норматенс"). Доксазазін ( "Кардура") блокує постсинаптичні 2-адренорецептори. Застосовуються у хворих ГБ в поєднанні з доброякісну гіперплазію передміхурової залози, підвищеним холестерином і цукровим діабетом.

3.2. Симпатолитики обмежують виділення медіатора пресинаптичними закінченнями. резерпін порушує надходження катехоламінів в пресинаптичні закінчення. Симпатолитики відрізняються великою кількістю побічних ефектів, так як пригнічують всю симпатичну нервову систему.

3.3. Засоби, що знижують тонус вазомоторних центрів - центральні 2-АМ - клонидин ( "Клофелін"), метилдопа ( "Допегіт®") - збуджують пресинаптические 2-АР ЦНС, знижуючи симпатичну іннервацію артеріального тиску. Також відрізняються великою кількістю побічних ефектів.

моксонидин ( "Физиотенз", "Цііт") належить до нової групи препаратів селективних агоністів імідазолінових рецепторів. Його застосування має перевагу у хворих ГБ в менопаузі.

3.4. Засоби, що блокують вегетативні ганглії (гангліоблокатори). Азаметонія бромід ( "Пентамін") використовується в лікуванні гіпертонічної кризи

4. Вазодилататори розслаблюють артеріальну м`язову стінку, знижують артеріальний опір судин системи кровообігу.

4.1. Антогоністи кальцію (амлодипін, верапаміл, дилтіазем-редард, ніфедипін-ретард, фелодипін) зменшують вміст кальцію в стінках судин і клітинах міокарда. Це призводить до зменшення серцевого викиду і розслабленню судин, зниження ОПС.

4.2. Різні препарати (натрію нітропрусид ( "Ніпрід"), дигідралазин, бендазол ( "Дибазол"), магнію сульфат, папаверин ( "Папаверина гідрохлорид"),

тактика призначення
антигіпертензивних засобів ................................. 15
Стор.

перелік
літератури ........................................................................ 16
Стор

- антагоніст кальцію і тіазидний діуретик;

- -блокатор і антагоніст кальцію (дигідропіридинових).

Раціональна комбінована антигіпертензивна терапія дозволяє досягти гарного антигіпертензивного ефекту, який поєднується з відмінною переносимістю і безпекою лікування. У зв`язку з тим що комбінована терапія АГ стає одним з основних напрямків при лікуванні хворих АГ, широкого поширення набули фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів, що містять в одній таблетці два лікарських засоби. Їх використання дозволяє отримати стійкий антигіпертензивний ефект з мінімальною кількістю побічних явищ.

До переваг фіксованих комбінацій відносяться:

- простота призначення і процесу титрування дози, що підвищує прихильність пацієнтів до лікування;

   
Показанням до застосування інгібіторів АПФ в якості А. с. може бути
будь-яка артеріальна гіпертензія, але перевагу вони мають при симптоматичних
формах з підвищенням активності РААС. Повний терапевтичний ефект досягається
через 2-3 тижнів. регулярного прийому інгібіторів АПФ. Найчастіше вони
використовуються в комбінації з іншими А. с., добре поєднуючись з діуретиками
(Крім калійзберігаючих), метилдопою, a₁-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів. одночасне
застосування нестероїдних протизапальних засобів зменшує їх
гіпотензивний ефект. Для лікування серцевої недостатності інгібітори АПФ
зазвичай використовують в 2-3 рази менших дозах, ніж для лікування артеріальної
гіпертензії.

   
Передозування інгібіторів АПФ проявляється важкої артеріальної
гіпотензією,

тахікардією або брадикардією в поєднанні з іншими проявами
гіперкаліємії, розвитком або посиленням ниркової недостатності, (особливо у
хворих із серцевою

ю). При вираженому зниженні артеріального тиску можливі
гострі регіонарні розлади кровообігу аж до розвитку інфаркту
міокарда,

а. При гострих проявах передозування хворим вводять всередину
натрію сульфіт і активоване вугілля (після

промивання шлунка),
внутрішньовенно - натрію хлорид, ангіотензин II, адреноміметікі- гемодіаліз
неефективний.

   
Можливі побічні дії: сухий дратівливий кашель, захриплість
голосу, сухість у роті, дисфагія, розлади смаку, анорексія, запори (іноді
діарея), холестатична жовтяниця та підвищення активності ферментів печінки,
протеїнурія, ниркова недостатність (частіше при одночасному застосуванні
діуретиків), нервово-психічні розлади (тривожність, депресія,
парестезії, невралгії), анемія, лейкоцитопенія, агранулоцитоз, алергічні та
імунопатологічні реакції (в основному шкірні та ангіоневротичний набряк). для
зменшення ймовірності розвитку агранулоцитозу і його інфекційних ускладнень
інгібітори АПФ не призначають спільно з алопуринолом, прокаїнамідом,
цитостатиками і імунодепресантами.

   
Протипоказання до застосування інгібіторів АПФ: вагітність і період
годування грудьми, вік до 14 років, ангіоневротичний набряк в анамнезі,
артеріальна гіпотензія, обструктивна кардіоміопатія, стеноз аорти, важка
серцева недостатність, системні хвороби сполучної тканини, первинний
альдостеронизм, стан після пересадки нирок, стеноз ниркових артерій
двосторонній (або односторонній при єдиній нирці), важка ниркова
недостатність, захворювання або вроджені порушення функцій печінки,
лейкоцитопенія.

   
Перераховуються нижче препарати інгібіторів АПФ, крім деяких (каптоприлу,
еналаприлу) призначаються при артеріальній гіпертензії, як правило, 1 раз в
добу. Ефект початкової дози оцінюють ежедневно- необхідне підвищення дози
здійснюють зазвичай через 2-3 тижнів. регулярного прийому препарату в
попередньої дозі. Хворим, які приймають діуретики, останні перед
призначенням інгібіторів АПФ скасовують за 3-4 дня.

2. Ясинівський М.А., Лещинський А.Ф., Баркаган З.С., Остапчук Н.А .// Саліцилати. (Сучасні уявлення про фармакодинамике і клінічне застосування) .- М., 1975.- c.232

3. Alimento M., Campodonico J., Santambrogio G. ea., The antagonistic effect of aspirin on the expression of prostaglandin participation in the antihypertensive activity of ACE inhibitors, Catrdiologia, 1997, vol.42 (6), p.605- 610

4. Costello P.B., Caruana J.A., Green F.A. , The relative roles of hydrolases of erythrocyte and other tissue in controlling aspirin sirvival in vivo, Arthritis Rheum, 1984, vol. 26, p.422-31.

5. De Groote P., Aumegeat V., MeuriceT. e.a., Aspirin, angiotensin converting enzym inhibitors and cardiac insufficiency, Arch.Mal.Coeur.Vaiss, 2000., vol.93 (2), p.167-171

6. Dzau V., Packer M, Litty L. e.a., Prostaglandines in severe congestive heart failure. Ralation to activation of the renin-angiotensin system and hyponatriemia., N. Engl., J. Med., 1984, vol. 310, p. 347-352.

Антигени (грец. Anti- проти + gennao створювати, виробляти) - биоорганические речовини, які мають ознаки генетичної чужорідність (антигенности) і при введенні в організм викликають розвиток імунної відповіді. Антигенность властива не тільки білків, але і багатьох складних полісахаридів, ліпополісахариди, поліпептидам, а також деяким штучним високополімерних з`єднанням. А. можуть перебувати в бактеріях ...

Антигістамінні засоби - лікарські засоби, що запобігають або усувають фізіологічні ефекти гістаміну в організмі. Антигістамінний ефект може досягатися або зниженням вмісту вільного гістаміну в тканинах, або блокадою гістамінових рецепторів на рівні чутливих до гістаміну клітин різних тканин і виконавчих органів. Часто термін «антигістамінні засоби» використовують в більш ...

Відео: Препарат Моксонидин для лікування артеріальної гіпертензії

• Механізм дії і фармакологічні ефекти

    Активація імідазолінових рецепторів у центральній нервовій системі призводить до зниження активності судинного центру і зменшення судинного тонусу. Селективні агоністи імідазолінових I
  
  ₁
  
  -рецепторів проявляють подібні гемодинамічні ефекти з ефектами агоністів
  
  ₂
  
  -адренорецепторів: зменшують ОПСС і знижують артеріальний тиск за рахунок симпатичної активності- при цьому СВ і ЧСС не змінюються, а також відсутній вплив на нирковий кровообіг. Крім того, ці ЛЗ пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему і не викликають затримки рідини в організмі. На відміну від
  
  ₂
  
  -адреномиметиков, агоністи імідазолінових I
  
  ₁
  
  -рецепторів дають клінічно значимий сприятливий метаболічний ефект: зменшують гіперглікемію і інсулінорезистентність, підсилюють ліполіз, що має клінічне значення при лікуванні метаболічного синдрому.
  
  Агоністи імідазолінових I
  
  ₁
  
  -рецепторів не дають побічних ефектів, характерних для агоністів
  
  ₂
  
  -блокатори, пов`язаних з їх впливом на центральні
  
  ₂
  
  -адренорецептори, таких як седативну дію, депресія, сухість у роті. Завдяки цьому агоністи I
  
  ₁
  
  -імідазолінових рецепторів краще переносяться при тривалому застосуванні.

  Активація імідазолінових рецепторів у центральній нервовій системі призводить до зниження активності судинного центру і зменшення судинного тонусу. Селективні агоністи імідазолінових I

₁

-рецепторів проявляють подібні гемодинамічні ефекти з ефектами агоністів

₂

-адренорецепторів: зменшують ОПСС і знижують артеріальний тиск за рахунок симпатичної активності- при цьому СВ і ЧСС не змінюються, а також відсутній вплив на нирковий кровообіг. Крім того, ці ЛЗ пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему і не викликають затримки рідини в організмі. На відміну від

₂

-адреномиметиков, агоністи імідазолінових I

₁

-рецепторів дають клінічно значимий сприятливий метаболічний ефект: зменшують гіперглікемію і інсулінорезистентність, підсилюють ліполіз, що має клінічне значення при лікуванні метаболічного синдрому.

Агоністи імідазолінових I

₁

-рецепторів не дають побічних ефектів, характерних для агоністів

₂

-блокатори, пов`язаних з їх впливом на центральні

₂

-адренорецептори, таких як седативну дію, депресія, сухість у роті. Завдяки цьому агоністи I

₁

-імідазолінових рецепторів краще переносяться при тривалому застосуванні.

• Фармакокінетика

    Після введення внутрішньо біодоступність моксонідину становить приблизно 90%. Максимальна концентрація моксонідину в плазмі досягається через 1 год. 10-20% моксонідину метаболізується з утворенням малоактивних метаболітів (4,5-дігідромоксонідін забезпечує тільки 10% гіпотензивної дії моксонидина, а гуанідинового похідне - менше 1%). Більше 90% введеної дози виводиться нирками, причому більше 75% в незміненому вигляді. T
  
  _1/2
  
  становить 2,2-2,3 год. Незважаючи на короткий T
  
  _1/2
  
  , одноразовий прийом моксонидина забезпечує контроль АТ протягом 24 год. При хронічній ПН T
  
  _1/2
  
  збільшується в 2-3 рази, що обумовлює необхідність в корекції режиму дозування. У літніх хворих може збільшуватися площа під фармакокінетичною кривою (на 40-50%) і максимальна концентрація в плазмі (на 20%), але зниження доз не потрібно.

  Після введення внутрішньо біодоступність моксонідину становить приблизно 90%. Максимальна концентрація моксонідину в плазмі досягається через 1 год. 10-20% моксонідину метаболізується з утворенням малоактивних метаболітів (4,5-дігідромоксонідін забезпечує тільки 10% гіпотензивної дії моксонидина, а гуанідинового похідне - менше 1%). Більше 90% введеної дози виводиться нирками, причому більше 75% в незміненому вигляді. T

_1/2

становить 2,2-2,3 год. Незважаючи на короткий T

_1/2

, одноразовий прийом моксонидина забезпечує контроль АТ протягом 24 год. При хронічній ПН T

_1/2

збільшується в 2-3 рази, що обумовлює необхідність в корекції режиму дозування. У літніх хворих може збільшуватися площа під фармакокінетичною кривою (на 40-50%) і максимальна концентрація в плазмі (на 20%), але зниження доз не потрібно.

НІТРОГЛІЦЕРИН
внутрішньовенно секунди
0,25

пентаміна
внутрішньом`язово
10-20 1-2

внутрішньовенно

термінове
зниження високого артеріального тиску необхідно:

для
запобігання ураження органів-мішеней

для
попередження розвитку інсульту або
інфаркту міокарда

Відео: Застосування Валокордину при проблемах з тиском

при
загостренні або злоякісний перебіг
гіпертонії

при
ряді поразок ЦНС

при
розшаровуванні аневризми аорти

вимоги
до препарату:

швидке
і в той же час короткий дію

ефективність
при всіх типах гіпертонічного кризу

мале
кількість побічних ефектів

здатність
плавно регулювати артеріальний тиск

гангліоблокатори

препарати
зберегли своє значення тільки як
засоби купірування гіпертонічного
кризу:

пентамин

бензогексоний

гігроній

і
в терапії найбільш важких форм
гіпертонічної хвороби

пірілен

виражене
антигіпертензивнудію
ганглиоблокаторов обумовлено блокадою
симпатичнихгангліїві як
наслідок цього:

;
зниженням ОПС за рахунок розширення
артеріальних судин

;
зменшенням МОК, внаслідок розширення
венозних судин, депонірпованіем крові
в венозному руслі

блокада
і парасимпатических гангліїв;
побічні ефекти (затримка сечовиділення,
порушення зору).

АЛЬФА-адренорецепторів:

а11)закінчення
постгангліонарних симпатичних волокон

в гладких м`язах судин
(Домінуючі)при
активації рецепторів -

бронхів
[/ I]

матки
скорочення

в
радіальної м`язі райдужної оболонки

в
сфінктерах шлунка, кишечника, сечового
міхура.

в
печінки (мало)
глікогеноліз

а2
1)пресинаптическая
мембрана нервових закінчень:
Гальмування викиду медіатора

2)внесінаптіческого:

в гладких м`язах деяких
судин
скорочення

на тромбоцитах
агрегація

адипоцити

а1і а21)в
ЦНС (гіпоталамус, ретикулярна формація,
довгастий, спинний мозок).

реакція при
активації -різні

Бета-адренорецепторів:

в 1
1)
закінчення постгангліонарних симпатичних
волокон
підвищення автоматизму

в
серце
синусового вузла -
тахікардія.

Прискорення А-Vпроводімості.

збільшення сили
скорочень.

2)Юкстагломерулярного
апарат нирки
Секреція реніну,

освіта
ангіотензину 1 і 11.

3)епітелій
циліарного тіла очі
секреція
внутрішньоочної рідини.

в 2внесінаптіческого

1)
гладкі м`язи бронхів

розслаблення

матки

судин (коронарних,
скелетних м`язів)

кишечника

2) печінку

Глікогеноліз і глюконеогенез

4)
на тромбоцитах

гальмування агрегації

в 2пресинаптические

1)
пресинаптическая
мембрана нервових закінчень
Посилення викиду медіаторів

в 1
і в 2ЦНС
переважно в підкоркових структурах
Активація функцій

у 31)
адипоцити
липолиз

дофамінових
РЕЦЕПТОРИ

D1постсинаптические

1) закінчення
постгангліонарних симпатичних волокон
[U] [/ u]в[/ B]розслаблення
(Розширення)

гладких
м`язах судин

судин

нирок

брижі

серця

мозку

D2пресинаптические

Гальмування викиду медіатора

[I] 2)пресинаптическая
мембрана

закінчень прегангліонарних
вегетативних волокон

закінчень
постгангліонарних симпатичних волокон

[B] D1
і D2
та інші підтипи
різна
активність

ЦНС
- в підкіркових структурах, екстрапірамідної
системі, корі

АНТІГІПОТЕНЗІВНИЕ ЗАСОБИ

КЛАСИФІКАЦІЯ

1. ЦЕНТРАЛЬНОГО
   ДІЇ

ЦЕНТРАЛЬНОГО
ДІЇ

АНАЛЕПТІКИ

кофеїн

коразол

кордіамін

сульфокамфокаїн

АДАПТОГЕНИ

Жень-шень

лимонник
китайський

Трирезид До: резерпін - 0,1 мг, гідралазин - 10 мг, гідрохлортіазид - 10 мг, хлорид калію - 350 мг.

Сініпресс (Sinipress).

Склад: резерпін - 0,1 мг, гідрохлортіазид - 10 мг, Дігідроергокрістін - 0,6 мг.

бринердин (Brinerdine).

Склад: бринальдикс - 5 мг, резерпін - 0,1 мг, Дігідроергокрістін - 0,5 мг.

кристепін (Crystepin).

Склад: клопамід - 5 мг, резерпін - 0,1 мг, Дігідроергокрістін - 0,5 мг. Застосовують ці препарати по 1-4 таблетки (драже) на добу.