Святе письмо

Відео: Святе Письмо і Передання (Москва, 2003) - Осипов А.И

Не варто плутати з Біблія. Святе Письмо, або Святе Письмо, збірник книг, що утворюють Біблію (грец., «Біблія» - книги), рел. (Ист.-повчального) змісту. Вважаються богонадхненніми, на яких спирається єврейська і христ. віронаука. С. П. ділиться на Старий Завіт (єврейсько-арамейські писання) - 39 кн. (В т. Н. Олександрійському описку - каноні - грец. Перекладу сімдесяти з 3 - 2 століття до н.е.) і Новий Завіт (писання на давньо-грецькій мові) - 27 кН, написаних апостолами про життя і вчення Ісуса Христа і поширенням раннього християнства протягом другої половини I ст. Крім канонічних книг, існують і неканонічні книги, яких налічується не менше 11-ти, яких деякі християнські деномінації теж вважають богонадхненніми.
В іудаїзмі до Святого Письма відносять лише Старий Завіт (Танах), в християнстві ж - і Старий, і Новий Заповіти.
Роль, аналогічну Священному Писанню, в ісламі відіграє Коран, в індуїзмі - Веди, в зороастризмі - Авеста.


С. П., написане старогебрейською (єврейської), арамейською і грец. мовах, були частково переведено на старо-слов`янською мовою в 9 - 10 ст, звич. для літургійного вжитку, і в такому вигляді разам з християнством дісталася с. Болгарії на Русь. Тому, почавши від Остромирового Євангелія 1056-57, найдавніші книги С. П., що збереглися з княжої доби, це богослужбові євангельські і апостольські і старозавітні читання. При переписуванні ці тексти, як і повні переклади св. книг, згодом також з`явилися на укр. землях, набирали прийме української мови. Але повний текст С. П. з`явився в Україні з виходом першої друкованої 1581 церк.-слав. Острозької Біблії по тексту Олександрійської 70-х, а дещо латинської Вульгати. Тоді під впливом реформації з`явилися вже переклади окремих частин С. П. на «жива мова», як Пересопницьке Євангеліє 1556 - 61, Крехівський Апостол 1560 т., «Для кращого вірозумленя люду християнського посполитого» [Джерело?]. Однак з підпорядкуванням українських земель Росії такі переклади були заборонені, і в Православній Церкві в Україні вживалася тільки С. П. церк.-слав. мовою з російською вимовою.


У 19 ст. поновилися спроби перекласти С. П. на українському мову, розпочаті М. Шашкевичем в Галичині 1842 (Євангеліє Іоанна і Матфея 1-5) і П. Морачевським на сх. Україна (4 Євангелія і Діяння) 1862. Оскільки Синод російської Церкви відкинув це Євангеліє і взагалі був проти друку Українська С. П., такі переклади з`явилися за межами Росії: 1869 у Львові 5 Мойсея книг в перекладі П. Куліша- 1871 року в Відні Новий заповіт (праця Куліша та І. Пулюя) і 1903 у Відні Біблія перекладу Куліша, Пулюя і Нечуя-Левицького, тиражем Брит. Біблійного Товариства. Однак другоканонічними книги Старого Завіту не ввійшли в неї, як і до перекладу Біблії з грец. тексту І. Огієнка 1962 який тепер вживають ураїнськім православні та протестантські церкви.
Повний укр. С. П., опрацьований на підставі перекладу А. І. Хоменко біблійної комісією Василіянського Чину 1,956 - 62 за оригінальними єврейськими, арамейською і грец. текстами, вийшло в рим. василіанському видавництві 1963. На українських землях С. П. українською мовою цбело заборонено як комуністичною владою, так і панівної російської православної церквою, що не визнає української мови як богослужбової, і вимагає його читання в церквах церк.-слав. мовою з російською вимовою.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!