Реформація

Відео: Нужда в Реформації (Олексій Коломійцев) | конференція "Реформація сьогодні"

Реформація (Від лат. Reformatio) - християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення в країнах Західної та Центральної Європи в 16 столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел Християнства, який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади.
Реформацію пов`язують з іменами Мартіна Лютера, Жана Кальвіна і Ульріха Цвінглі-і відповідно називають Протестантська, лютеранської або Євангелічної.
Передумовами до Реформації була криза папства в 14-15 ст. - Західна схизма. Рух з церковного поступово переростав в суспільний через невтілене надії на церковну реформу після рішень Констанцського собору 1414-1418 (папа Мартін V) і особливо Базельської-Флорентійського собору 1431-1449 (папа Євгеній IV), а також віденського конкордату (умови) +1448 по Німеччині між римсько-німецьким кайзером Фрідріхом III-ім і татом Миколою V.
Безпосереднім початком Реформації вважається поширення Лютером персональних листів-звернень, в яких доводилося, що Спасіння і Божа милість досягаються завдяки Вірі, а не сповіді в гріхах. Загальним суспільним поштовхом стала публікація латинською 25 жовтня 1517 в місті Віттенберзі заклику до теологічної дискусії у вигляді 95 тез, в яких говорилося про гріх і кара, і особливо критикувалася торгівля індульгенціями.
Ініційований М. Лютером церковно-релігійний рух привів до розриву єдності західно-європейської церкви - появи національних церковних об`єднань і виникнення нової теології протестантизму.


Реформація, як церковно-релігійна та політично-соціальна протягом почалася при кінці 14 століття і тривали кілька століть в Західній Європі (звідки поширилися і на Україну), пробудивши національну свідомість і розвиток культури окремих народів та створивши ряд протестантських церков.
Реформація була спрямована однаково проти догм і пристрої, як і проти економічного і політичного становища Католицької церкви (секуляризація церковних земель і т.д.). На відміну від понаднаціонального характеру Католицької церкви, вживала в Богослужінні латину, діячі Реформації вводили живі мови в церкві, а тим самим і в літературу багатьох народів, зміцнюючи їх національну свідомість і культурний розвиток. Реформація охопила різні соціальні верстви і цілі держави, а також спричинила між ними гострі зіткненні, що опинилися в тривалих війнах.
На Україну Реформація проникла спочатку в незначній мірі в 15 в. з Чехії, зі студентів з України, на яких впливали наука Яна Гуса і гуситські війни, а також через гуситських емігрантів в Польщі і Литві, де в 16 ст. реформаторські течії дуже поширилися серед магнатів і шляхти. Чимале число магнатів і шляхти: Радзивілли, Волович, Кишки, Любинецкая, Морштин, Фірлею, Сапеги, Гойська, Ходкевичі, Сенюти, Холоневські, Чапличі, Войнаровські, Немиричі і ін. - Були захоплені ідеями Реформації. Реформаторські руху особливо сильно почали проникати на Україну після Люблінської унії 1569, однак вони не охопили усього простір українських земель і всіх верств населення. Однак, поряд з іншими факторами, Реформація певною мірою активізувала православну шляхту, міщанство, козацтво і духовенство, для яких загрозою католицьким наступом, особливо після Брестської унії 1596, «російська» віра набрала ознак національної ідентичності. Провідник православної опозиції до унії, князь: Василь-Костянтин Острозький схилявся до зближення з протестантами, що позначилося кількома спільними нарадами в 1595, 1596 і особливо у Вільні 1599.
Чималий відгук Реформація мала в церковно-культурної області. Чеські переклади св. Листи були відомі на українських землях в 15 столітті, з`явилися перекладені на тогочасну літературну українсько-білоруську мову такі твори, як «Новий Завіт» В. Негалевського (1 581), Євангеліє В. Тяпинського в кін. 16 століття, Пересопницьке Євангеліє (1556-61), засновані переважно на протестантських текстах. Ці переклади можна застосувати не тільки для приватного читання, але і при Богослужінні ( «Тріодіон», 1664). Одночасно наростала проповідь живою мовою, а в релігійній полеміці тією ж мовою брали участь не тільки католики і православні, а й протестанти. Таким чином, під впливом Реформації, поряд з традиційною в Україні церковно-слов`янською і з новопошірюваною серед вищих верств польською, стало вживатися книжна українська-білоруська мова, як мова літератури. Особливо характерні були публікації католиків російськи (як «Катехізис або наука всім православним християн ...», 1585) і двомовні паралельні публікації окремих творів, - українсько-білоруському та польською мовами.


В освітній галузі визначилася ряд реформаційних шкіл, іноді перевищують своїм рівнем католицькі, і в них охоче вчилася українсько-білоруська молодь (напр., Соцініянські і арійських школи на Волині).
Реформація посилила традиційну рису української церкви - її соборноправність, що особливо проявилося в діяльності церковних братств (16-17 ст.) Братчики практикували читання св. Писання, не тільки на сходах, але і вдома, стежили за поведінкою своїх членів, над переглядом церковними справами, контролювали діяльність священиків і єпископів, аж до виступів проти деяких з них, як «ворога істини» (Статут Львівського Братства, 1588). Єпископи не погоджувалися з такими широкими повноваженнями світського елементу, і їх перехід в унію з Римом був в деякій мірі викликаний реформаційних впливами в православних громадах.
В області соціально-політичної Реформація в Україні позначилася також зростанням національної свідомості та політичної активності козацтва, яка, переймаючи в першій половині 17 ст. провід українсько-національного життям, ставила щораз більший опір польському пануванню в Україні і активно підтримувала Православну церкву проти наступу католицизму. Шукаючи союзників проти Польщі, Козацтво, в своїй зовнішній політиці, почала орієнтуватися також на допомогу протестантських держав (Швеція, Трансільванія, Бранденбург).
Але вплив і успіхи Реформації в Україні не були тривалими. Тісно пов`язана з прогресивними релілійніми течіями, Реформація опинилася між двох протилежних сил - католицькою Польщею і православної України, ворожих між собою, а й ворожих протестантизму. Успішна боротьба Католицької церкви (особливо ордена єзуїтів) і польського уряду проти протестантизму і негативне ставлення Православної церкви до «Лютор», зокрема до поширеного в шляхетських колах Правобережжя антитринітаризму та інших радикальних протестантських течій, позбавили Реформацію певної соціальної бази, а перемога української національної визвольної революції в середині 17 ст. відкривала в Україні шлях іншим культурно-політичним течіям і впливів (бароко).
У широкому сенсі слова реформацій це відновлення, перетворення або перестроювання, відновлення або повернення раннього але поліпшеного стану (інститути, суспільства, держави).

Увага, тільки СЬОГОДНІ!