Анрі бергсон

Відео: Петро Рябов. Філософія Анрі Бергсона

Анрі Бергсон - (Bergson, 18 жовтня 1859 - 4 січня 1941) - французький філософ. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1927 рік.
Освіту здобув в ліцеї Кондорсе в Парижі, потім в 1878-1881 у Вищому педагогічному інституті. Викладав в різних ліцеях в Ар`є і Клермон-Феррані. Доктор філософії (1889) - дві дисертації: «Досвід про безпосередніх даних свідомості», «Ідея місця в Аристотеля» (на латині).
З 1897 - професор філософії Вищої педагогічної школи. Професор Коллеж де Франс (1900-1914). Член Академії моральних і політичних наук (1901), її президент (з 1914). Член Французької Академії (1914), лауреат Нобелівської премії з літератури (1927). У 1911 - 1915 читав курси лекцій в США, Англії та Іспанії. Перший президент (з 1922) Комісії Ліги націй з інтелектуальної співпраці (майбутня ЮНЕСКО). Під час Другої світової війни уряд Віші запропонував Бергсону не проходити обов`язкову для євреїв процедуру реєстрації, він відповів відмовою. Помер в окупованому нацистами Парижі від запалення легенів, підхопленою в черзі на реєстрацію євреїв.


Найбільш характерним для філософії Бергсона є ірраціоналізм і інтуїтивізм. За схемою Бергсона, світ - «тривалість», тотожна почуттям, - знаходиться в позбавленому закономірностей процесі «творчої еволюції», рушійною силою якої є духовний «життєвий порив». Пізнання, за Бергсоном, можливо тільки через інтуїцію. Ідеалістична теорія інтуїтивного пізнання Бергсона веде до фідеїзм. Філософські погляди Бергсона мають значний вплив на сучасну філософію.


В кінці XIX - початку XX ст. найбільший інтерес представляють погляди прихильників філософії життя і екзистенціалізму. У філософії життя найбільш розгорнута концепція творчості дана французьким філософом Анрі Бергсоном. У творі «Творча еволюція» Анрі Бергсон розглядає творчість, життєвий запал як безперервне народження нового, становить суть життя. І творчість розглядається переважно за аналогією з природно-біологічними процесами і тому протиставляється технічному раціоналізму. Творчість, стверджував Анрі Бергсон, це кілька об`єктивне, що відбувається. У природі - у вигляді виникнення нових зразків і переживань. Діяльність інтелекту, по Бергсона, не здатна створювати нове, а лише комбінує старе. Екзистенціалізм, навпаки, підкреслює духовно - особистісну природу творчості. Носієм творчого начала прихильники екзистенціалізму вважають особистість, зрозумілу як екзистенцію, тобто як щось ірраціональне, початок свободи, прорив природної необхідності і розумної доцільності, через яку «в світ проходить тільки». Саме екзистенція як вихід за межі природного і соціального, взагалі «поцейбічного» світу, вносить в світ щось нове, що звично називається творчістю.
Меморіальна напис на одній з колон Пантеону в Парижі: «Анрі Бергсона, творчість і життя якого прославили Францію і людської думки».
Напис в Пантеоні. Париж. 1913 року в Коломиї вийшов «Введення до метафізики» Бергсона в українському перекладі Євгена Яворівського.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!