Людвіг фейєрбах

Відео: 2.17 Філософія XIX століття: Фейєрбах, марксизм - Філософія для бакалаврів

Людвіг Фейєрбах (Нім. Ludwig Andreas Feuerbach * 28 липня 1804 Ландсгуте - † 13 вересня 1872 Рехенберг поблизу Нюрнберга) - німецький філософ, спочатку один з послідовників Гегеля, пізніше - творець самобутньої філософської концепції матеріалістичного напрямку, що одержав назву «антропологічний матеріалізм». Протягом деякого часу - професор Ерлангенського університету, з якого був звільнений після розкриття його авторства анонімної атеїстичної праці «Думки про смерть і безсмертя» (1830). Основні праці: «До критики філософії Гегеля» (1839), «Сутність християнства» (1841), «Основні положення філософії майбутнього» (1843), «Сутність релігії» (1845), «Історія філософії Нового часу від Бекона Веруламського до Бенедикта Спінози »(1833) та ін.
Фейєрбах запропонував відмінне від традиційного розуміння філософії, її минулого і сучасності, ролі в суспільстві і ставлення до релігії. За Фейербахом, у світі починається нова епоха - пост-християнська. Релігія відмирає, її місце в культурі звільняється, і зайняти місце повинна філософія. Одночасно і сама філософія повинна змінитися: вона не повинна стати простим чи негативним (в гегелівському сенсі) запереченням релігії. «Якщо філософія повинна замінити релігію, - стверджує Фейєрбах, - то, залишаючись філософією, вона повинна стати релігією, вона повинна включити в себе - у відповідній формі - те, що становить сутність релігії, повинна включити переваги релігії». Іншими словами, повинна бути якась нова (відмінна від попередньої) синтетична форма свідомості і знання. Нова філософія повинна стати несхожою і на стару християнську релігію, і на стару «шкільну» філософію, хоча і потрібно зберегти краще з них обох. Уточнюючи свої уявлення, Фейєрбах називає нову філософію - «релігію» антропологією, "філософією майбутнього». Разом з тим сам Фейєрбах бачив сутнісні відмінності між філософією та релігією і вказував на них. В релігії сильна сторона - її світоглядна ефективність, її близькість до «серця» людини, його емоцій, глибинних особистісних структур (при цьому релігію Фейєрбах вважає родовою ознакою людини - адже у тварин релігії немає). З іншого боку, гегелівська філософія з її абсолютизацією мислення, раціонального пізнання виявляється, за Фейербахом, раціоналізовані формі теології. Філософія - це немов «сенс» в релігії. Вона також виростає з сутнісних аспектів людської свідомості. І те, і інше має об`єднати в собі «філософія майбутнього», але в цьому об`єднанні повинні зникнути, усунутися слабкі сторони і філософії, і релігії.
Слабкість філософії, за Фейєрбахом, - в її відірваності від «серця», манірною віддаленості від світу, теоретичному егоїзмі. Це і повинно бути усунуто при злитті філософії та релігії, а тому філософія повинна перетворитись у практичну філософію (цей мотив був характерний для всього молодогегельянства).


Найсильнішою стороною християнства, можливої цієї релігії стати світовою, легко доходити до «серця» людини, Фейєрбах вважає мораль. Тому природно, що «нова філософія» повинна знайти якусь нову форму морально-етичної свідомості. Фейєрбах здійснив спробу її виробити. Замість християнства та філософії гегелівського типу він запропонував «філософію людини». Згідно з його гуманістичної концепції Людина - це найвище в ціннісному відношенні, абсолютна цінність. При цьому слід говорити не про окремих людей, а про їх сутність, тобто про родове початок. Окрема людина зовсім не є вмістилищем усіх людських чеснот, але Людина як така є нескінченно мудрим, добрим, всемогутньою. Її властивості - це вона сама, а без них (тобто без моральних якостей мудрості, доброти, могутності Людини кличемо немає. У людині все цінне: емоційний та психологічний життя є не менш важливим, ніж розум. Також важливо, що людина живе в прямому контакті з природою, бо зовнішня природа близька природі самої людини. За Фейєрбахом, людська сутність цілком гармонійно виявляє себе в людському існуванні: життя природи і умови буття перебувають в глибокій єдності з людською сутністю.


Отже, людина, за Фейєрбахом, перебуває і існує в гармонійній єдності з власною сутністю, власними якостями ( «предикатами»), зовнішньої і внутрішньої природою. Вища єдність проявляється в моральному наповненні цієї гармонії, яка реалізується в імперативі, вищому законі для Людини. Цей закон полягає у вимозі ставитися до людини як до найвищої цінності, як до бога. При цьому людина ставиться до себе як до бога, коли вона бачить божественне у іншій людині. Запозичена в християнстві заповідь любові до Бога і ближнього перетворюється у Фейєрбаха на основний моральний закон. Саме Любов (як домінуюче в людському ставленні до Бога) наділяється в Фейєрбаха родовим смислом - це любов статева, родоутворююча, що включає в себе і любов до дітей, тобто до продовження самих себе, свого Я. За Фейєрбахом, відносини між людьми повинні включити в себе закон Любові як деяку надцінність, дати йому увійти в «серце» людей, змінюючи вплив релігії.
Фейербахівські уявлення про Людину були отримані шляхом критичного перетлумачення християнських ідей. Фейєрбах віддав чи приписав Людині лише ті якості ( «предикати»), які релігія приписувала Богу. На його думку, бог - це відчужена і об`ектівіруя сутність людини (або, інакше кажучи, бог є деяким символічно закодованим зображенням суто людських властивостей і якостей). Саме в тому, що боги утворені за образом і подобою людей, і корениться, за Фейєрбахом, сенс і цінність релігійної свідомості, основа її дієвості в історії. Але недостатньо лише розуміти природу релігії, вважає Фейєрбах, - критикувати її означає зводити, або редукувати, релігійні образи і цінності в їх земних прообразів. Перетлумаченій таким чином зміст релігії як раз і веде, за Фейєрбахом, до справжнього розуміння сутності людини.
Фейербахівська філософія виявила значний вплив на формування світової філософської думки, зокрема - на молодогегельянство і марксизм. Хоча майже відразу ж вона була піддана критиці сучасниками мислителя, але фундаментальність порушених Фейєрбахом питань та глибина його спроби відповісти на них дозволяє відвести йому належне місце серед гігантів світової філософської думки.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!