Епікур

Відео: Знамениті особистості-Епікур

Епікур (Грец .: ) (341 до н.е., Самос - 270 до н.е., Афіни) - давньогрецький філософ-матеріаліст. До нас дійшли тільки фрагменти робіт філософа. Філософський напрямок епікуреїзм досить широко впливав на свідомість мислителів наступних етапів еллінської епохи, зокрема Риму.
У 306 році до н. е заснував філософську ( «епікурейські») школу в Афінах, використовуючи основні положення філософії Демокріта (учителем Епікура був послідовник Демокріта Навсіфан). Разом Епікур створив зовсім нову атомістичну теорію. Відмінність полягає в тому, що в Демокрита рух атомів здійснюється у порожнечі виключно по закону падіння тіл під власною вагою, у Епікура - поряд з дією закону падіння з`являється ще один чинник - атом виявляє властивість «самочинного відхилення» від «лінії необхідності».
Ідея Епікура про самовільне відхилення атомів є специфічним відображенням факту появи у людей нових якостей - свободи особистості, певного мінімуму соціальної автономії особистості. Людина - це «соціальний атом» - набуває в собі (а не в космічному світопорядку, який розчиняє індивіда, його неповторність) автономного, самодостатнього ґрунту свого волевиявлення. В цілому, головна увага Демокрита звернена на закони існування об`єктів (людина теж лише об`єкт), в Епікура - до суб`єкта. Епікура хвилювало не саме по собі вчення про Космос як сукупність атомів, а проблема можливості відхилень, випадків, суб`єктивного водіння.


Сенс своєї ідеї про самочинне відхилення атома від лінії необхідності Епікур бачив в основному правилі мудрості - вміти відхилятися від незадоволення, страждань. Йдеться саме про «відхилення» від страждань, а не про гонитву за задоволенням бажань. Погоня за бажаннями завжди приносить свою протилежність - невдоволеність.


Епікур вбачає в теорії світу ідей Платона, вченні про «перший двигун» Арістотеля дію надприродних сил, які не залишають місця випадкові, свободі волі людини. Якщо боги існують, то вони живуть у просторах між світами і не втручаються в земні справи.
Послідовно дотримуючись атомістичної теорії, Епікур робив висновок, що душа людини - тілесна. Смерть тіла є смерть душі, бо сутність душі - рух атомів в тілі. Відповідно до такого розуміння людини, і суб`єктивних властивостей він розробляє послідовно сенсуалістське вчення про пізнання. Світ пізнається за допомогою мислення і почуттів, між якими немає великої різниці, тому і почуття, і мислення спричинені рухом атомів. Критеріями істини визнаються чуттєві сприйняття (витікання образів, викидів з речей), поняття (або загальні уявлення, тотожні спогадам).
Епікур створив життєстверджуючу етику, яка за своїм спрямуванням оптимістична і утилітарна. Відповідно до неї, моральне життя вимагає дотримання міри в усьому. Ідеал - у задоволенні природних, а не надуманих бажань. Справедливість в тому, щоб не шкодити іншому і не зазнавати збитків від іншого. В основі взаємозв`язків людей лежить особиста вигода, поширюється і на безкорисливу дружбу. Мудрість (філософія) не тільки дає знання, а й духовну насолоду. Мудрець - не безжурний відлюдник, який відійшов від життя, а знавець життя, який піднявся над буденністю, здатний виявляти свою волю.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!