Релятивізм

Відео: Релятивізм

релятивізм (Лат. Relativus - відносний) - методологічний принцип, який полягає в метафізичної абсолютизації відносності й умовності змісту пізнання.
Суть даного філософського напряму: Будь-яке знання щодо неординарному, суб`єктивне, залежить від людини.
Гносеологічні корені релятивізму - відмова від визнання спадкоємності в розвитку знання, перебільшення впливу конкретних умов. Факт розвитку пізнання, в ході якого воно переходить на новий більш високий рівень релятивісти розглядають як доказ його неістинних, суб`єктивності. Це призводить до заперечення об`єктивності пізнання взагалі, до агностицизму.
Релятивізм в часі досягає вчення давньогрецьких софістів. Рано релятивісти можна вважати Протагора. Елементи релятивізму характерні і для античного скептицизму.
Аргументи релятивізму філософи XVI-XVIII ст. (Еразм Роттердамський, М. Монтень, П. Бейль) використовували для критики догматів релігії і основ метафізики. Іншу роль релятивізм грає в ідеалістичному емпіризму (Дж. Берклі, Д. Юм- махізм, прагматизм, неопозитивізм). Абсолютизація відносності пізнання служить тут обґрунтуванням суб`єктивізму.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!